Твір номєр 2 з теми памяток всторіі та культуріи

Біля св. Софії. Як тут тихо, як одразу входиш у світ високо­го,— сама молиться душа... Могутні тучі каштанів безшелесно сто­ять на варті золотих верхів... Боже, яке щастя, що цей шедевр у нас є, що він нас єднає!   Софія — душа Києва, душа України. Ніде так, як тут, не почу­ваєш силу творчого генія, могутній поетичний дух нашого народу.   Витвір справді бого-натхненний, як казали колись... І може, вища сила відвела в останню мить чорну руку руйнівника (Зі щоденника О. Гончара).