Написати повідомлення на тему "вплив шевченка на розвиток української мови"

«Немає ніякої української літератури», — говорили російські чиновники, заперечуючи існування не тільки української літерату­ри, але й мови. А народ без мови, як відомо, не народ. Та українці були з цим не згодні — і от виходить «Енеїда», повісті Г. Квітіси- Основ’яненка, які довели, що україномовні твори можуть не тільки смішити, а й примушують плакати. Але найголосніше заявив про існування української мови та літератури Тарас Григорович Шев­ченко. Такої кількості творів українською мовою, як створив Шев­ченко, до нього не писав ніхто, і це враховуючи роки заслання із забороною писати. До того ж поет зміг охопити надзвичайно широ­кий діапазон тем і проблем, яких до нього ледве торкалися. Ми й досі співчуваємо молодим закоханим дівчатам, що гинуть від ко­хання, разом з автором вболіваємо за долю жінки-матері. А ще слід згадати сповнені болем твори, написані після подорожей в Україну, згадки про славне героїчне минуле, які були докором па­сивним сучасникам, а ще — сатира, філософська лірика і мрії про майбутнє. Всі теми, яких торкався поет не відразу й згадаєш. І хто після цього міг сказати, що немає української літератури?! Постать Кобзаря масштабна та грандіозна, і навіть історію укра­їнської літератури можна поділити на два періоди: до Шевченка та після нього. Перший період — це лише спроби заявити про існу­вання національної літератури, другий — тверда впевненість в її існуванні. Сила таланту Тараса Григорозича була настільки потужною, що не т,:сгла не вплинути на його нащадків. Багато письменників ще за життя поета давали йому свої твори й уважно прислухалися до зауважень, дуже цінувалися схвальні рецензії Кобзаря. Так було
з Марком Вовчком, яку Шевченко назвав своєю донькою, і це благо­словення письменниця пронесла крізь усе життя. А скільки талановитих письменників, що збагатили своїми тво­рами нашу літературу і чиї імена вписані назавжди в її історію, впер­ше спробували перо під враженням «Кобзаря» Тараса Шевченка. Його ліричні й сумні, гнівні й безжальні твори ставали для багатьох одкровенням, поштовхом для подальших дій, вони форму­вали світогляд і були орієнтиром. І цю любов і повагу до Шевченка всі письменники пронесли крізь життя, бо тільки людині, яку любиш і поважаєш, можна при­святити власний твір. А присвячено їх йому немало. Мабуть, якщо зібрати їх усі, то їхня кількість в декілька разів перебільшить на­писане самим Кобзарем. А скільки їх ще буде! Постать Шевченка дійсно епохальна, і ми повинні пишатися тим, що належимо до одного народу з цим генієм, який відкрив шлях для української літератури.