Над річкою і лісом засинювалось небо: здалеку-преда-леку, погуркуючи та поблискуючи, накочувалася гроза. потемніла вода в річці, зашуміли дерева, заметалися птахи. і враз усе стихло. стогін лісу подався далі й далі від грози. у високості сухо шелеснуло. синьо спалахнула ріка. і ліс осяявся синьо. то хмара, чорна і низька, пустила із себе першу стрілу-блискавицю. і раптом ліс охнув від жаху — так по ньому вдарило згори. аж тоді прокинувся у своєму дуплі сич-громовик. прокинувся, заворушив крильми, видряпався з дупла і пішов по гілці сухого береста вгору та вгору, сонно поводячи сюди-туди головою. дощ мив йому маленькі гострі вушка, спинку та крила і лоскотав клинчик хвоста. краплі води котилися по кривому дзьобові і скапували вниз. сич повів очима в один бік, у другий — ніде ані пташини, ані дрібної миші — й подумав спогорда й похмуро: «боягузи! жевжики! » блискавиці пролітали йому над самісінькою головою, громи котилися по його спині й розбивались об неї на грошенята. а сич дивився у спину вітрові та синьо-чорній хмарі й реготдв. йому ще й ще хотілося громів і блискавиць, що жили у хмарі, йому ще й ще хотілося дощової купелі. але тут визирнуло молоденьке сонечко й сказало сичеві: «годі! зась! » він перестав реготати й, відчувши в очах різь, заплющився. він так і до дупла пішов по гілці — заплющений. перед дуплом, на порозі своєї хижі, сич струснув із себе краплі дощу і повільно, вайлувато побрався на постіль із пір’я та сухого листя. скласти план

portal1234    2   12.07.2019 03:10    7