О! Музика! Яке це справді диво, Вона підносить в сині небеса, Ти невагомий і летиш щасливо, А навкруги простори і краса. І стільки щастя, радості легкої, Любові, світла, ласки навкруги. Краси божественної, неземної, Реальність враз втрачає береги... А хвиля музики тебе несе, гойдає. Відносить в загадковії світи. І вабить душу, ніжно пригортає. Частинкою її стаєш і ти. І все земне уже неактуальне, А лише музика в душі твоїй луна. То спрагла, лагідна, а то печальна, Але тобою випита до дна.
Вона підносить в сині небеса,
Ти невагомий і летиш щасливо,
А навкруги простори і краса.
І стільки щастя, радості легкої,
Любові, світла, ласки навкруги.
Краси божественної, неземної,
Реальність враз втрачає береги...
А хвиля музики тебе несе, гойдає.
Відносить в загадковії світи.
І вабить душу, ніжно пригортає.
Частинкою її стаєш і ти.
І все земне уже неактуальне,
А лише музика в душі твоїй луна.
То спрагла, лагідна, а то печальна,
Але тобою випита до дна.