Твiр на тему "якi моральнi якостi лежать в основi життя людини на землi(за творами всеволод нестайко "тореадори з васюкiвки",ярослав стельмах "митькозавр iз юркiвки,або химера лiсового озера",леся воронина "ттб,або засiб вiд переляку №9")

Ми живемо в мальовничій країні . Хоча я зі своїми батьками не дуже багато подорожувала, але вже полюбила Карпати, стрімкі бурхливі ріки, Шацькі озера, могутній Дніпро і Дністер, тиху і ніжну Ворсклу, безмежні долини степів, теплі моря Криму і його неповторну природу. І це все не завдяки подорожам, а завдяки творам українських письменників і поетів, у більшості яких є багато описів нашої неповторної природи. З цих творів я не тільки ще більше полюбила рідну країну, а й зрозуміла, що внутрішня краса людини дає змогу бачити красу зовнішню. А хтось пройде поряд з квітами і не помітить їхньої краси, не замислиться, чому ростуть вони серед асфальту і хто про них дбає.

Наприклад, ви були коли-небудь серед червоного і прекрасного макового поля? Макове поле мов море… Хвилюється від подиху шаленого вітру. Прогинаючись і нахиляючись, ніжні квіти опадають тендітними пелюстками, горнуться до землі. Їх духмяний і п’янкий аромат літає у повітрі, змішується свіжим вітром. Над червоними маками чиста і прозора блакить високого неба, така ж безмежна як і квітучий оксамитовий простір. А замислювались ви, як ця квітка з’явилась на планеті? Хто посіяв першу маківку на Землі? Хто знає ці відповіді? Мені ще не довелося побувати серед такої краси, але завдяки яскравому опису мені досить легко все уявити. І це тому, що внутрішня краса людини полягає в її прекрасній душі, тому, що лише людина зможе пройти по землі,створюючи нову красу. А краса ця формується з дитинства і тільки такі щирі, відкриті і безпосередні люди, як головні герої оповідання В. Нестайка «Тореадори з Васюківки» зможуть відтворити та зберегти усю красу нашого рідного краю.

Слід сказати, що оповідання В. Нестайка, головні герої якого Ява Рень та Павлуша Завгородній – кращі друзі, звичайні школярі, дитинство яких проходить у звичайному українському селі, мені дуже сподобалося. Оповідання дуже насичене цікавими подіями та пригодами друзів, більшість яких вигадані самими хлопцями. Майже усі події оповідання відбуваються на вулицях села або на природі за околицею. І хоча описів оточуючого світу у оповіданні майже немає, можна досить легко уявити собі село влітку, в якому живуть хлопці, уявити красу української природи, на тлі якої і відбуваються усі події.

«Ранок був сонячний і лискучий, як нові черевики. Не ранок, а пісня дзвінка піонерська». Достатньо коротка фраза, а ми вже уявляємо собі ласкаве ранішнє сонце, прозоре блакитне небо, зелень соковитої трави, тихий шелест листя на могутніх деревах та легкий подих ласкавого вітерцю.

Ще один опис, який надає нам змогу уявити усю красу природи звичайного українського селища – це опис острова, який Ява обрав для того, щоб підготуватися до перездачі екзамену у тиші та спокої. «Острів був чудовий. Ніби спеціально створений для такого діла, яке задумав Кукурузо. Дерев багато і сухого гілля – на двадцять років топити. В очеретах, навіть зараз чути, – качки крячуть. Значить, дичини повно. На чистоводді попід берегом риба скидається, сама в юшку проситься. Посеред острова галявина: не те, що в цурки-палки, – у футбола грати можна. Край галявини величезна стара плакуча верба стоїть, вітами землю підмітає і без куреня від дощу сховаєшся». Цей опис дозволяє уявити усю ту красу, в якій проходило дитинство друзів і яку вони вміли цінувати та розуміти.

Я вважаю, що оточуюча людей природа має важливе значення у їх житті і впливає не тільки на їх ставлення до оточуючого світу, а й на формування характеру та вміння цінити те, що є основою нашого життя. І саме завдяки таким цікавим та захоплюючим творам, як оповідання В. Нестайко «Тореадори з Васюківки», ми маємо змогу доторкнутися до дивовижного світу української природи и навчитися розуміти її красу.