Написання етюду, есе, викликаного художнім образом творів Ліни Костенко.
Зразок:
Етюд
У вечірній тиші осінній туман сірим килимом стелиться по землі,
огортає вже сонні дерева і закриває від стороннього погляду безшумне
море. Цей вечірній гість заглядає у кожну щілинку і кличе всіх у чарівну
країну сну.
Із-за велетенського осокора, що розкинув своє ошатне гілля над
пагорбком, видніється край сонця . Сонячні промені несміливо торкнулися
чистої , прозорої води і пострибали до села, яке сонно зітхало. А багряно-
червоне сонечко стомлено глянуло на свою подружку-хмаринку, яка
протягом дня хотіла весь час наздогнати його. Зараз вона зовсім змінилася:
із блідо-голубої вона перетворилася на чарівну рожеву подушечку. Сонечко
солодко позіхнуло і зрозуміло, що потрібно йти спати.
Аж тут сонце згадало за маленьке дитятко, яке жило у невеличкій хатинці
біля лісу. Небесне світило захотіло ще раз глянути на миле личко немовляти,
але туман , неначе ворог, заховав хатинку. Жовтогаряче сонечко глянуло
на безкрає море і сумно закотилося за небокрай.
Проте сонце вірило , що його завтра будуть чекати всі, а особливо молода
матуся з маленьким синочком.