Характеристика Хана из "Евшан Зілля"

1. Соціальне походження героя.

2. Зовнішній вигляд персонажу.

3. Риси характеру.

4. Ставлення інших героїв до персонажа.

5. Відношення автора.

В поемі «Євшан-зілля» достатня увага приділена постаті хана. Це людина високого титулу – багатий правитель серед половецького народу.

Вперше про хана згадується словами «тяжко віку доживати під вагою самотини». Звідки читач розуміє, що персонаж – уже стара людина.

Хан люблячий батько. Засмучений та зажурений без сина, «світ увесь йому здається без краси і без принади», бо вже декілька років його рідна дитина зростала далеко на чужині. Та батько не втрачав надію. Винахідливість та здогадливість змусили звернутися за до до гудця. У словах звучить ввічливість, повага до народного татарського співця, емоційність почуттів, мудрість. Також хан шанує звичаї свого народу. Просить заспівати синові рідну половецьку пісню «про життя привільне … та … вдачу молодецьку». Вважає, що пісня нагадає синові хана почуття обов'язку до народу, матері, батька. Розсудливість та далекоглядність, любов до своєї землі звернула його увагу до степового євшан-зілля, яке завжди було символом пам'яті про рідний край.

Люди шанують і вважають на слова та волю свого правителя. Гудець виконав завдання хана.

Автор співчуває ханові як батькові, котрий тужить за своєю «улюбленою дитиною». Він переконливо описує стан старого половецького правителя. Невеликий уривок, присвячений ханові, підкреслює усю любов батьків до своїх дітей.