РУНЯНКА, АБО ПОЛІТРИХ ЗВИЧАЙНИЙ, АБО ЗОЗУЛИН ЛЬОН.
У життєвому циклі переважає гаметофіт – довжиною до 20 см заввишки, проте може досягати і 30 см, який утворює подушки із щільно розташованих пагонів зі стеблом і листками.
Мешкає на перезволожених місцях у лісі, на болотах, берегах водойм тощо.
Тіло має листко-стеблову будову яскраво-зеленого кольору, що не змінюється навіть при висушуванні.
Стебло пряме, нерозгалужене, густо вкрите сидячими, лінійно-ланцетними листками. Дрібні загострені листки зелені, бо містять хлорофіл (за винятком розташованих ближче до ґрунту).
Листкова пластинка по краю має шар клітин, а в її центрі міститься жилка.
Ризоїдами (багатоклітинними волосоподібними виростами) при основі пагона прикріплюється до ґрунту.
Розмноження: нестатеве (спорами) і статеве.
Статеве
На верхівці пагонів між листками одних рослин знаходяться антеридії, інших – архегонії (дводомна рослина). З дощовими краплями сперматозоїди потрапляють на жіночі рослини, запливають у жіночі статеві органи і запліднюють яйцеклітини, в результаті цього утворюються зиготи.
Спорами
Із зиготи всередині жіночого статевого органа розвивається нестатеве покоління моху — спорогон, який живе і все життя живиться за рахунок жіночих пагонів.
Будова спорогону: коробочка (у ній утворюються спори ), ніжка, стопа (присоска) для прикріплення до тіла жіночого гаметофіту).
Поки спори не достигли, коробочка зверху вкрита ковпачком – залишком гаметофіту.
Згодом коробочка відкривається кришечкою, по краю якої є зубці, причому в суху погоду зубці відгинаються назовні і спори висипаються з коробочки, а в сиру – загинаються всередину, запобігаючи висипанню спор і потраплянню вологи до коробочки.
Вітер розносить їх на велику відстань, на поверхні ґрунту вони проростають у сильно розгалужену багатоклітинну зелену чоловічу або жіночу нитку. З часом на цій нитці виникають численні бруньки, з яких розвиваються пагінці нового статевого покоління моху.
Відповідь:
РУНЯНКА, АБО ПОЛІТРИХ ЗВИЧАЙНИЙ, АБО ЗОЗУЛИН ЛЬОН.
У життєвому циклі переважає гаметофіт – довжиною до 20 см заввишки, проте може досягати і 30 см, який утворює подушки із щільно розташованих пагонів зі стеблом і листками.
Мешкає на перезволожених місцях у лісі, на болотах, берегах водойм тощо.
Тіло має листко-стеблову будову яскраво-зеленого кольору, що не змінюється навіть при висушуванні.
Стебло пряме, нерозгалужене, густо вкрите сидячими, лінійно-ланцетними листками. Дрібні загострені листки зелені, бо містять хлорофіл (за винятком розташованих ближче до ґрунту).
Листкова пластинка по краю має шар клітин, а в її центрі міститься жилка.
Ризоїдами (багатоклітинними волосоподібними виростами) при основі пагона прикріплюється до ґрунту.
Розмноження: нестатеве (спорами) і статеве.
Статеве
На верхівці пагонів між листками одних рослин знаходяться антеридії, інших – архегонії (дводомна рослина). З дощовими краплями сперматозоїди потрапляють на жіночі рослини, запливають у жіночі статеві органи і запліднюють яйцеклітини, в результаті цього утворюються зиготи.
Спорами
Із зиготи всередині жіночого статевого органа розвивається нестатеве покоління моху — спорогон, який живе і все життя живиться за рахунок жіночих пагонів.
Будова спорогону: коробочка (у ній утворюються спори ), ніжка, стопа (присоска) для прикріплення до тіла жіночого гаметофіту).
Поки спори не достигли, коробочка зверху вкрита ковпачком – залишком гаметофіту.
Згодом коробочка відкривається кришечкою, по краю якої є зубці, причому в суху погоду зубці відгинаються назовні і спори висипаються з коробочки, а в сиру – загинаються всередину, запобігаючи висипанню спор і потраплянню вологи до коробочки.
Вітер розносить їх на велику відстань, на поверхні ґрунту вони проростають у сильно розгалужену багатоклітинну зелену чоловічу або жіночу нитку. З часом на цій нитці виникають численні бруньки, з яких розвиваються пагінці нового статевого покоління моху.