Едгар Аллин По, чудовий американський поет і прозаїк, відчував величезний інтерес до мотивів і спонукальних причин людських учинків, до таємних глибин душі, про які багато з людей навіть не підозрюють. У багатьох оповіданнях він досліджує те, що називається духом протиріччя, своєрідним роздвоєнням особистості. Э. По хвилював питання: чому людина часто робить всупереч своїм явним бажанням і навіть вигоді, як виходить, що злочинець хоче викриття або ж чимала й добра людина вчиняє злочин. В оповіданні “Чорний кіт” причина переродження героя, м’яких, чутливих, люблячих тварин людини, у лиходія названа прямо. Це алкоголь. На жаль, письменник добре знав, яке руйнуюча дія робить він на особистість. Герой оповідання неухильно деградує, міняється його характер. Раніше він обожнював тварин, був відданий своїй дружині, такій же м’якій і щиросердечній жінці. Але в міру того, як він співався, тварини почали дратувати його. Він знущається з мавпочки й собаки, і тільки чорний кіт Плутон ще викликає в нього подоба поваги й прихильності.
Один раз, приходячи додому п’яним, він робить жорстокий учинок: вирізує в кота очей. Спочатку його мучить совість, він почуває, як вертається любов до тварини. Але одночасно наростає роздратування й ненависть, і один раз він вішає кота, вішає, обливаючись слізьми, страждаючи від роздвоєності почуттів. Проходить час, і герой знаходить кота, схожого на. Плутона, з однією відмінністю - білою плямою на груди. Він прив’язується до кота, але демон знову бере гору. Пещення кота викликає в нього відраза, а сам кіт вселяє жах: пляма в нього на груди має виразну форму шибениці. Герой не витримує, вирішує вбити кота, але вбиває дружину, хотівзахистити тварина. Він приховує сліди злочину, але відплата наздоганяє його. Поліцейські чують лементи кота, замурованого разом із трупом дружини героя.
Оповідання “Чорний кіт” пронизаний єдиною думкою: у злочині вже таїться відплата, а в самій м’якій людині може таїтися страшна жорстокість. Ніхто не розуміє людей, і найменше людина розуміє сам себе. Щоб зберегти душу, потрібно “чистити” її схованки, тому що іноді там заводиться рідка мерзенність.
Едгар Аллин По, чудовий американський поет і прозаїк, відчував величезний інтерес до мотивів і спонукальних причин людських учинків, до таємних глибин душі, про які багато з людей навіть не підозрюють. У багатьох оповіданнях він досліджує те, що називається духом протиріччя, своєрідним роздвоєнням особистості. Э. По хвилював питання: чому людина часто робить всупереч своїм явним бажанням і навіть вигоді, як виходить, що злочинець хоче викриття або ж чимала й добра людина вчиняє злочин. В оповіданні “Чорний кіт” причина переродження героя, м’яких, чутливих, люблячих тварин людини, у лиходія названа прямо. Це алкоголь. На жаль, письменник добре знав, яке руйнуюча дія робить він на особистість. Герой оповідання неухильно деградує, міняється його характер. Раніше він обожнював тварин, був відданий своїй дружині, такій же м’якій і щиросердечній жінці. Але в міру того, як він співався, тварини почали дратувати його. Він знущається з мавпочки й собаки, і тільки чорний кіт Плутон ще викликає в нього подоба поваги й прихильності.
Один раз, приходячи додому п’яним, він робить жорстокий учинок: вирізує в кота очей. Спочатку його мучить совість, він почуває, як вертається любов до тварини. Але одночасно наростає роздратування й ненависть, і один раз він вішає кота, вішає, обливаючись слізьми, страждаючи від роздвоєності почуттів. Проходить час, і герой знаходить кота, схожого на. Плутона, з однією відмінністю - білою плямою на груди. Він прив’язується до кота, але демон знову бере гору. Пещення кота викликає в нього відраза, а сам кіт вселяє жах: пляма в нього на груди має виразну форму шибениці. Герой не витримує, вирішує вбити кота, але вбиває дружину, хотівзахистити тварина. Він приховує сліди злочину, але відплата наздоганяє його. Поліцейські чують лементи кота, замурованого разом із трупом дружини героя.
Оповідання “Чорний кіт” пронизаний єдиною думкою: у злочині вже таїться відплата, а в самій м’якій людині може таїтися страшна жорстокість. Ніхто не розуміє людей, і найменше людина розуміє сам себе. Щоб зберегти душу, потрібно “чистити” її схованки, тому що іноді там заводиться рідка мерзенність.