Для того, щоб спробувати бодай у першому наближенні розібратися з гайдамаччиною та Коліївщиною, зі специфікою їхнього розуміння суспільством у минулому і сьогодні, звернімося до думки одного із найбільш знаних істориків – професора Наталі Яковенко.
"З 1730-х років, коли на старі місця повернулася вигнана Петром І Запорізька Січ, її близький подих знову став відчуватися біля самих околиць Київського і Брацлавського воєводств. Та й запорожці завжди почували себе тут як удома – адже це була їхня земля, віками поливана козацькою кров‘ю, тож гуляти на ній вони вважали за своє невід‘ємне право. А по чиїй стороні лежали симпатії селян – чужої лядської влади чи запорозьких гуртів – зайве питати. Ось на такому неоднорідному тлі у двох прикордоннях України (на межі зі степом , а також галицькому – у лісах і полонинах Карпат)
"З 1730-х років, коли на старі місця повернулася вигнана Петром І Запорізька Січ, її близький подих знову став відчуватися біля самих околиць Київського і Брацлавського воєводств. Та й запорожці завжди почували себе тут як удома – адже це була їхня земля, віками поливана козацькою кров‘ю, тож гуляти на ній вони вважали за своє невід‘ємне право. А по чиїй стороні лежали симпатії селян – чужої лядської влади чи запорозьких гуртів – зайве питати. Ось на такому неоднорідному тлі у двох прикордоннях України (на межі зі степом , а також галицькому – у лісах і полонинах Карпат)