1. Прокоментуйте події (або явища), про які йдеться у фрагментах джерел. У чому їхнє історичне значення? 1.1. «Ми, русини, особливо в Галичині, з давен-давна хлопська нація. Майже все, що піднеслося понад хлопа, – чи то шляхта, чи міщани, — все те за польських часів зробилося поляком; за Австрії зразу німцем, а пізніше знов поляком. При руській мові, при руській народності лиша- лися тільки прості чорні хлопи і вбогі та маловчені сільські священики. Вищі духовні особи, Єпископи та каноніки говорили й писали по-польськи або по-латині. Цікава річ, що в перших 50 літах австрійського панування польська мова серед галицького духовенства, навіть у мен- ших містах і у селах, була розширена далеко більше, ніж за часів Польської держави. Так само йті міщанські родини, що в початку австрійського панування ще були лишилися при рущині, до 1820 року майже зовсім спольщилися» (І. Франко). 1.2. «Найновіший, однак, твір малоросійської літератури, який дійсно можна рекомендувати кож- ному любителю слов'янської літератури, особливо філологам і граматикам, насамперед ради пізнання тієї мови, якою розмовляє більше мільйона слов'ян, є надрукований тут, у Буді, 1837 р. під назвою "Русалка Дністрова". Це перша книга, написана простою народною мало- російською мовою і надрукована нашими гражданськими буквами» (П. Павлович, редактор часопису «Србскій народний листъ»). 1.3. «...В день перед знесенням панщини зібралися Русини у Львові, заснували товариство Головну руську раду для оборони прав руського народу, в котрій обняв провід тодішній єпископ (onic- ля митрополит) Григорій Яхимович. З'явився тоді перший руський часопис "Зоря Галицька а восени 1848 р. заходом поета Миколи Устияновича і Івана Борискевича з'їхалися у Львові руські учені, щоби порадитися над розвитком руської мови і руського письменства, і заснува- ли товариство Галицько-руська матиця, котре мало видавати книжки для просвіти народу» (К. Левицький).