Про вербу и калину по природознавству​

З давніх-давен калина вважається символом дівочої краси. Яскравими кетягами цієї рослини українці прикрашали свої хати, дівчата вплітали їх у весільні вінки.

Калину засушували і використовували як лікарський засіб.

Верба в Україні шанована не менше, ніж калина. Росте вона понад ставками і річками, низько схиляє свої віти до води. Верба — це провісниця весни. Вона випускає свої пухнасті китички, як тільки сонечко зігріє землю і розтане лід на річках і озерах. У Вербну неділю перед Великоднем у церквах освячують тонкі пучечки гілочок верби і зберігають їх цілий рік. Освяченими гілочками верби злегка б'ють малечу, примовляючи: «Не я б’ю, верба б’є, щастя й здоров’я дає».

Здавна вербу саджали на козацьких могилах, адже вона символізувала сум за загиблими оборонцями рідної землі.

Тарас Григорович Шевченко, перебуваючи у засланні, у пісках біля солоного озера Арал посадив вербові гілочки, які прийнялися, виросли і довго нагадували поетові рідну Україну.

Верба й калина — ще не вся Україна. Це символи нашої землі, вони бережуть нашу історію і культуру, нагадують, чиї ми діти, вчать нас любити свою Батьківщину.