Про що розмовляли діти, коли залізли в хатку?

— От і добре, що в нас своя хатка! Ми завжди будемо тут жити й нікого до себе не пустимо; а якщо сірий вовк прийде, ми його проженемо.
— Шкода, що в нас у хатці нема вікон, дуже темно!
— Нічого. Адже в поросят хатки бувають без вікон.
— А ти мене бачиш?
— Ні. А ти мене?
— І я, ні. Я навіть себе не бачу.