Що є фізіологічною основою пам'яті

Пам'ять - одна з найважливіших функцій головного мозку.

У людини процеси пам’яті тісно пов’язані з роботою другої сигнальної системи. Залежно від часу, протягом якого зберігається інформація, розрізняють оперативну, короткочасну та довготривалу пам’ять.

Пам'ять - одна з найважливіших функцій головного мозку.

Оперативна – це збереження інформації після її запам’ятовування на час, потрібний на виконання певного завдання; здійснюється на рівні рецепторів. Короткочасна – це запам’ятовування і збереження інформації на короткий термін (від кількох секунд до кількох хвилин) після одноразового та дуже нетривалого сприймання. Якщо інформація не повторюється, то вона зникає з пам’яті, не залишаючи відчутних слідів.

Довготривала пам’ять забезпечує тривале збереження знань, образів, переживань, які запам’ятовуються після багаторазового повторення і відтворення. Це глибинна пам’ять, що зберігає найважливіше і найпотрібніше.

Пам'ять складається з трьох процесів:запам'ятовування, або закріплення, інформації (фіксація);

збереження, або утримання, інформації (ретенція);

відтворення інформації (репродукція).

Ці процеси тісно пов'язані один з одним, і поділ їх до певної міри умовний.

Людська пам'ять тримає в собі два види інформації:

видову, нагромаджену в процесі еволюції протягом багатьох тисячоліть, що виявляється безумовними рефлексами та інстинктами і передається спадково;

набуту в процесі життя кожної людини, що реалізується в умовних рефлексах. В основі  пам'яті лежить властивість нервової тканини змінюватися під впливом дії подразників, зберігати  в  собі  сліди нервового збудження. Зрозуміло, сліди колишніх впливів не можна розуміти як  якісь  відбитки,  на  зразок  слідів  людини  на  вологому  піску.  Під   слідами  в даному випадку розуміють   певні електрохімічні та біохімічні зміни в нейронах (міцність слідів і залежить від того,     які    зміни,  електрохімічні   або   біохімічні,   мали    місце).   Ці   сліди   можуть   за  певних   умов пожвавлюватися  (або,  як  кажуть,  актуалізуватися),  тобто  в  них  виникає  процес збудження за відсутності подразника, що викликав вказані зміни.

Утворення   і збереження  тимчасових  зв'язків  їх  згасання  і пожвавлення представляють собою фізіологічну  основу  асоціацій.  Про  це  і  говорив  І. П.  Павлов:  «Тимчасовий нервовий зв'язок є універсальним  фізіологічним  явищем  у  тваринному  світі  і  в  нас  самих.  А  разом  з  тим воно і психічне - те,  що  психологи  називають  асоціацією,  чи  буде це утворення з'єднань з усіляких дій, вражень або з літер, слів і думок».

    В даний час немає єдиної теорії механізмів пам'яті.

    Більш переконлива нейронна  теорія,  яка  виходить   з   уявлення,   що    нейрони    утворюють ланцюги, по яких циркулюють  біоструми.  Під впливом   біострумів відбуваються зміна в синапсах (місцях  з'єднань  нервових клітин), що полегшує подальше проходження біострумів по цих шляхах. Різний характер ланцюгів нейронів і відповідає тій чи іншій закріпленій інформації.

    Інша  теорія  молекулярна  теорія  пам'яті,  вважає,  що  під  впливом біострумів в протоплазмі нейронів  утворюються   особливі  білкові  молекули,  на  яких  «записується»  надходяча  у  мозок інформація  (приблизно  так, як на магнітофонній стрічці записуються слова і музика). Вчені навіть намагаються  витягти  з мозку померлої тварини ці, як вони називають, «молекули пам'яті». А далі йдуть вже зовсім фантастичні припущення про те, що коли-небудь «молекули пам'яті» можна буде витягувати   з   мозку   померлої  людини  (або  навіть  синтезувати  в  лабораторіях),  виготовляти «піґулки пам'яті» або спеціальну рідину для ін'єкцій і таким чином пересаджувати знання в голову іншої людини. Такого роду вигадки, звичайно, здатні тільки скомпрометувати молекулярну теорію пам'яті.

Объяснение: