Коли відбувся поділ української держави на правобережну і лівобережну гетьманщину і як це було закріплено?

перехід ю. хмельницького під владу польщі викликав протест не тільки в широких масах українського населення, а і з боку значної частини козацької старшини. по окупованому поляками правобережжі прокотилась хвиля народних повстань. це змусило ю. хмельницького відмовитись від гетьманства, що
він і зробив на початку 1663 р. після цього він постригся в ченці під ім’ям гедеона.

лівобережні полки, що традиційно схилялись до москви, не визнали рішення ю. хмельницького і на старшинській раді в козельці у 1662 р. обрали своїм гетьманом якова сомка, міщанина за походженням, до
речі, рідного дядька ю. хмельницького (сестра якова сомка була першою дружиною б. хмельницького). я. сомко недовго гетьманував на лівобережжі. у вересні 1663 р. московський уряд звинуватив його в зраді, сепаратизмі і за судовим вироком сомка було страчено. а в червні того ж року на чорній раді в
ніжині, гетьманом лівобережної україни було обрано кошового отамана запорозької січі і. брюховецького. у 1665 р. новий гетьман підписав з царським урядом так звані московські статті, умови яких значно обмежували автономію україни і посилювали адміністративний і фінансовий тиск царського уряду на
україну, а її землі проголошувалися володіннями московських монархів.

на україні посилився гніт і експлуатація селян, що викликало протест і народне повстання 1668 р., під час якого брюховецького було вбито.

на правобережній україні після зречення ю. хмельницького у
1663 р. гетьманом було проголошено п. тетерю, полковника, вихідця з реєстрових козаків.

таким чином, україна поділилась на дві частини — лівобережну та правобережну, кожна з яких мала свого гетьмана. лівобережна україна орієнтувалась на москву, правобережна — на польщу. на півдні
відчувалась присутність туреччини.

гетьманська влада по обидва береги дніпра послаблювалась нескінченними внутрішніми конфліктами, соціальною напругою між старшиною і козацькими низами, які намагались протистояти посиленню влади старшини, і її прагненню незаможних козаків. не було
єдності і в колах козацької старшини: між старшиною постійно велась внутрішня боротьба, інтриги, за якими стояли, як правило, вузькі особисті інтереси. крім того різні старшинські угрупування використовували могутні сусіди україни для поширення свого впливу в регіоні.

правобережний
гетьман павло тетеря дотримувався чіткої пропольської орієнтації. у 1664 році правобережні козацькі полки під його проводом і при підтримці поляків зробили спробу захопити лівобережну україну і підняти лівобережні полки проти москви. але плани тетері провалились. правобережну україну охопила хвиля
антипольських повстань, на які уряд польщі відповідав жорстокими кривавими репресіями. невдоволення козацтва і старшини розвитком подій на правобережжі змусило тетерю у 1665 році зректися гетьманства і втекти до польщі.

в цей самий час на лівобережжі гетьман і. брюховецький проводив
виключно промосковську політику. він був першим українським гетьманом який відвідав москву, отримав за вірну службу від московського царя чин боярина, численні маєтності і дочку князя долгорукого в дружини. у 1665 році брюховецький підписав московські статті, згідно з якими російський контроль в
україні посилився в усіх сферах: політичній, військовій, податковій тощо. фактично брюховецький передав україну під безпосередню владу царя. у січні 1667 році було підписане андрусівське перемир’я між росією і польщею. незважаючи на те, що вирішувалась доля україни, на переговори представників від
україни навіть не запросили. андрусівське перемир’я закріпило розділ україни по дніпру між росією і польщею. право запорожжям залишили за собою і росія, і польща. по суті угода між росією і польщею перекреслила переяславські домовленості богдана хмельницького і неприємно вразила українське
суспільство.

після зречення п. тетері гетьманом правобережної україни став петро дорошенко — черкаський полковник. він намагався зберегти україну від хаосу і відновити її незалежність. після підписання поляками андрусівського перемир’я дорошенко виступив проти них і вирішив об’єднати
всю україну під верховною владою гетьмана, заручившись підтримкою туреччини. восени 1667 року під тиском об’єднаних українсько-турецьких військ король ян казимир вимушений був визнати владу гетьмана на правобережній україні. дорошенко зробив спробу захопити і лівобережжя, скориставшись загальним
незадоволенням мас політикою гетьмана і. брюховецького. після вбивства останнього, дорошенка проголосили гетьманом усієї україни. але скориставшись його відсутністю на правобережжі, запорожці проголосили гетьманом петра суховія, а поляки — михайла ханенка. дорошенко вимушений був повернутися на
правобережжя, щоб приборкати конкурентів-самозванців. на лівобережжі замість себе він залишив тимчасовим (наказним) гетьманом полковника дем’яна многогрішного (1668—1672 невдовзі лівобережжя зайняли російські війська і обставини змусили многогрішного присягнути в 1669 році на вірність московському
царю.

лівобережні полки, що традиційно схилялись до москви, не визнали рішення ю. хмельницького і на старшинській раді в козельці у 1662 р. обрали своїм гетьманом якова сомка, міщанина за походженням, до речі, рідного дядька ю. хмельницького (сестра якова сомка була першою дружиною б. хмельницького).
я. сомко недовго гетьманував на лівобережжі. у вересні 1663 р. московський уряд звинуватив його в зраді, сепаратизмі і за судовим вироком сомка було страчено. а в червні того ж року на чорній раді в ніжині, гетьманом лівобережної україни було обрано кошового отамана запорозької січі і.
брюховецького. у 1665 р. новий гетьман підписав з царським урядом так звані московські статті, умови яких значно обмежували автономію україни і посилювали адміністративний і фінансовий тиск царського уряду на україну, а її землі проголошувалися володіннями московських монархів.

на україні
посилився гніт і експлуатація селян, що викликало протест і народне повстання 1668 р., під час якого брюховецького було вбито.

на правобережній україні після зречення ю. хмельницького у 1663 р. гетьманом було проголошено п. тетерю, полковника, вихідця з реєстрових козаків.

таким
чином, україна поділилась на дві частини — лівобережну та правобережну, кожна з яких мала свого гетьмана. лівобережна україна орієнтувалась на москву, правобережна — на польщу. на півдні відчувалась присутність туреччини.