Знаки применения где поставить, и вообщем проверить текст на ошибки. Он с радиодиктанта. Слідом за пам'яттю.
Парк. Як добре що. він у нас був. І не просто був, а буяв, дихав, заманював такий величезний розкинутий на незліченних гектарах невимірний. Кожен із нас молодших і старших приходив до нього трохи не з побожним онімінням і завжди відкривав щось таке що хоча б на пів життя залишиться з помином. Наш парк перевершував будь-який інший він був чудесним лисом. Він існував поза часом і в поза часі тривав. Покинутий десь на галявині, псевдо китайський павільйон застиглий танок гіпсових німф довкола рясно порослого асфоделями пагорба загартований і напівзавалений каменями лаз у розбійничу печеру. Я міг би тягнути й далі цей перелік моїх тодішніх дивовиж. І всі вони трапилися протягом одного єдиного літа. Бо кожне моє як і моїх ровесників літо минало ні пролітало проносилося в парку в його іноді аж до грудей високій траві.
Хоч найважливіша була осінь. Ви її любите? Якщо ви не злюбили осінь, то вам у дитинстві не пощастило з парком.
Таким як мій що спершу заливав усього себе червоною і жовтою барвами в цілковитій невичерпності їхніх напівтонів, а й так поступово скидав ту червінь і жовтину до решти дощенту оголюючись на зиму.Тоді той наставала пора особливої чуйності млистими передсвітанковими годинами до парку почали заходити не великі групи мисливців.
"Слідом за пам'яттю"
Парк. Як добре, що він у нас був. І не просто був, а буяв, дихав, заманював! Такий величезний, розкинутий на незліченних гектарах, невимірний! Кожен із нас, молодших і старших, приходив до нього трохи не з побожним онімінням і завжди відкривав щось таке, що хоча б на півжиття залишиться спомином. Наш парк перевершував будь-який інший: він був чудесним лісом. Він існував поза часом і в позачассі тривав.
Покинутий десь на галявині псевдокитайський павільйон, застиглий танок гіпсових німф довкола рясно порослого асфоделями пагорба, заґратований і напівзавалений каменями лаз у розбійничу печеру. Я міг би й тягнути далі цей перелік моїх тодішніх дивовиж. І всі вони трапилися протягом одного-єдиного літа! Бо кожне моє, як і моїх ровесників, літо минало, Ні! Пролітало, проносилося! В парку, його, іноді аж до грудей, високій траві.
Хоч найважливіша була осінь. Ви її любите? Якщо ви не злюбили осінь, то вам у дитинстві не пощастило з парком. Таким, як мій, що спершу заливав усього себе червоною і жовтою барвами в цілковитій невичерпності їхніх напівтонів, а відтак, поступово скидав ту червінь і жовтину до решти, дощенту оголюючись на зиму. Тоді-то й наставала пора особливої чуйності: млистими, передсвітанковими годинами, до парку починали заходити невеликі групи мисливців.
Я сама не цілковито впевнена в цьому, проте гадаю, що добре.