Запишіть диктант, вибираючи із дужок потрібну букву. Розставте пропущені розділові знаки. Стояла в(е/и)лика діброва. Були там і дуби ш(е,и)рокоч(ьо/о)лі і липи запашні й тр(е/и)мтячі осики і всяке ін..ше дер(е/и)во. (З/с)краю була й білоцвітна ч(е/и)р(е/и)мшина і ч(е/и)рвона калина.
Стояла діброва п(е/и)шалася купалася в промі(н/нн)і сон..ця.
Аж ос.. одного д..ня пр(е/и)йшли люди а з ними вози. На тих возах л(е/и)жали сокири. Вони були ще без топорищ… та були нові блискучі страшні. Смерт.. погибел.. наша пр(е/и)йшла загомоніли (в/у)сі д(е/и)рева. Та озвався старий, найви(шч/щ)ий дуб Ні братове не/турбуйт(е/и)ся. Не/пр(е/и)йшов ще наш кінец..! Сокири гострі та вони самі нічого не/вдіют.. з/с нами. А от як пр(е/и)йдут.. (йі/ї)м до і наші топорища, отоді (з/с)губа наша пр(е/и)йде
Стояла велика діброва. Були там і дуби широкочолі і липи запашні й трімтячі осики і всяке інше дерево. З краю була й білоцвітна черемшина і червона калина.
Стояла діброва, пішалася, купалася в промінні сонця.
Аж ось одного дня пройшли люди, а з ними вози. На тих возах лежали сокири. Вони були ще без топорищ, але були нові, блискучі, страшні. Смерть, погибель наша пройшла, загомоніли всі дерева. Та озвався старий, найвищий дуб: "Ні, братове, не турбуйтесь. Не пройшов ще наш кінець! Сокири гострі, та вони самі нічого не вдіють з нами. А от як пройдуть їм до і наші топорища, отоді загибель наша пройде!"