Всем привет надо пороставлять знаки препинания тире двоеточия и т.д вот текст. Яка пре/ичудова ве/исна!
Чисте небо море блакиті м’/ьяке сонячне світло перша зелень
на де/иревах. Та майже прозора зелень чомусь хве/илює І/івана він
ди/евуючі/ись дивився й дивився/б на/неї. Де/ирева ще не/давно
похмурі й кострубаті стали мь/’які вони схожі на/хмари
світло/зеленого диму, що ось/ось здійме/ит/цься до/гори.
Коло Б/будинку Т/творчості І/іван спустився по/кручі до/низу
й не/наче опинився на без/слюдному острові. Хіба/що рівний
постійний гуркіт автомашин нагадував про/те, що цей острів
звідусюди оточенн/ний містом. Він ішов усе далі й далі по/кручі
машинн/ний гул ставав тихіший про/те не пропадав. Та про нього
можна забути не/згадувати бо тут/таки є справді царство при/ероди.
Під/тсвічене промінн/ням ясно сяяло молодесе/иньке листя
на/гілл/лі й звідусюди линув щеби/ет пташок. Пташинн/ні пісні
не/начеб/то від/ткри/евали йь/ому щось у його єстві якусь не/ясну
гли/ебину журливий щем. І він хотів що/б так три/евало довго.
Приємно було думати про/те, що не/всі від/тчутт/тя вже знайомі
йому як і не/всі відтінки старих від/тчутт/тів. А тому/то оче/ивидно
він ще не/розви/евається не/пізнав цей світ і самого себе до кінця…
У/все навколо пташині голоси сяянн/ня молодого листя
під/тбадьорли/ева свіжість квітневого повітря від/ткри/евались
перед/хлопцем по/новому. Від/ткри/евались в/одночас не/
втрачаючи/і своєї таємниці своєї с/зпоконвічної загадки. І І/іван
думав що ли/ебонь ні/хто не/в/змозі проникнути в
най/сокровенн/ніші тайники при/ероди. Йдучи/і по/між тихих
де/ирев на/Д/дніпровській кручі/и бачачи/і віддалік за/гілл/лям
не/аби/якої синяви річку могутній плин її води хлопець не/мов
зази/ерав не/тільки у/ве/исняну душу при/ероди а й у свою
ве/исняну душу в якій так само від/тби/евалися зміни.

асиям1239    3   09.12.2020 05:07    1