Все члени реченя II. Тихо-тихо зазвучав голос, дедалi все дужчаючи та піднімаючись угору. Усі зразу стихли, слухаючи пісню. І було що послухати. У кожного перед очима встала ніч, тиха та зоряна. Сизим мороком криє вона страшенні скелі. Здається, гори ворушаться, скелі шепочуть між собою, дослухаючись до того гомону. Серце завмирає, душа ширшае. Ніби чуєш, як кидається всесвітнє серце. Пісня завмерла, проте луна від пісні бриніла в кожному серці, ворушачи якісь глухі почування. Всі мовчки, схилившись, сидiли. За Панасом Мирним.