Виписати спочатку речення із вставними конструкціями, а потім — із вставленими. 1. Це ж — справа твого серця, як ти сама колись говорила! (О. Донченко).
2. Завжди у своєму селі (а також у лузі, у полях) приглядався до лелек (Є. Гуцало).
3. Але ж, я гадаю, ви не з полохливих? (О. Гончар).
4. За відомостями тієї ж Рєпніної, Глафіра Псьол була родичкою Гоголя.
5. Стара княгиня Варвара Олексіївна — їй було тоді вже 65 років — майже зовсім осліпла і рідко з’являлася в салоні (З тв. П. Жура).
6. З цієї провесни (а може й раніше) снується в твоїй пам’яті дивна мелодія материної пісні (Є. Гуцало).