Великий князь Володимир, син Святослава, був видатним державним і політичним діячем. За його правління Київська Русь досягла небувалого розквіту, утвердилася як могутня, високо- розвинута держава. Запровадивши християнство, Володимир завершив об’єднання східнослов’янських земель у складі Київської Русі. Його ім’я стало символом державного розуму, єдності, високих духовних устремлінь. Якщо Святослав більше відзначився як воєнний стратег, то його син Володимир пішов значно далі, залишивши в історії Русі глибокий слід, повернувши її розвиток у нове русло. Прийняття християнства мало величезне значення. Воно підняло роль київської влади, стало тією могутньою силою, яка зміцнила державу та національну єдність, а ім’я Володимира обезсмертило в легендах, переказах, літописах, билинах, героїчних піснях. Володимир здійснив мрію, яку плекала мудра й далекоглядна княгиня Ольга. Володимир з’явився в той трагічний час, коли молоду Русь на шматки розривали міжусобиці та чвари князів, різкі протиріччя між трудовим людом і власниками. Благодатні землі спустошували численні напади зовнішніх ворогів, залишаючи руйновища й пожарища. Святослав відкрив Русі очі, підняв її з колін, при Володимирові вона гордо підвела голову, розправивши плечі. Любов до Русі - головна рушійна сила енергії Володимира, джерело його доброчесності, мудрості, відвертості, гордості за те, що «я єсмь» (Л. Гуцало). Завдання: знайти фразеологізми