Вбору снігу мало. то там то сям проглядає крізь порошу трава з примерзлими до землі зеленими чубчиками, стримлять низенькі пеньки з жовтуватою, немов старий мед, смілкою на зрізах. тихо навкруги й затишно. тільки часом шелесне по гіллі вальок снігу, струшений вітром з верхові аж он під старою сосною латка шишок рябіє. ба! ще одна впала. ось де він, дроворуб! олесь стає навшпиньки й крадькома пнеться на косогір. зачувши людину, дятел перестав цюкати, повів гартованим дзьобом з боку в бік і націлив його на олеся: чого тобі тутечки? здригнувся, хльоснув крилом по корі і зник, залишивши у вузенькому дуплі шишку. олесь хотів дістати її і покуштувать, та передумав — і притулився вухом до стовбура. його ледве помітно розгойдувало, під корою щось жалібно скрипіло, а внизу під підошвами в олеся ворушилось коріння знайти прислівники

хорошийпарень2    2   20.03.2019 21:53    5