В історичних і краєзнавчих музеях України зберігається багато прикрас, предметів розкоші та домашнього вжитку, які відображають побут і художні смаки стародавніх слов’ян – від початку заселення території України до утворення Київської Русі. Розвиток українського народного мистецтва поділяють на три основні етапи. У перший період (14 - перша половина 16 ст.) відчувається вплив давньоруських традицій, а другий (друга половина 16 – перша половина 17 ст.) характеризується розквітом ремесел і заснуванням ремісницьких цехів. На цих етапах декоративно-ужиткове мистецтво було селянським та родинним. Речі виготовлялися для домашнього вжитку. Третій період (друга половина 17-20 ст.) – час найвищого розквіту художніх промислів. Саме тоді було створено найвидатніші пам’ятки декоративно-ужиткового мистецтва. Серед багатьох видів народного мистецтва значне місце належить різьбярству. Різьблення по дереву було поширене по всій Україні, особливо в лісовій смузі. Ним прикрашалися найважливіші деталі жител: різні дерев’яні півні сиділи на дахах, квіти оплітали одвірки й вікна. Різьбленими й були полиці-мисники. Особливо вражала багатством різьблених прикрас народна архітектура карпатських сіл. Гуцульські майстри використовували геометричні орнаменти, на лемківських витворах оживали виноградне, дубове й калинове листя, квіти соняшника.