Вірш Лесі українки тиша морська у прозовій формі .До іть будласка ​

Объяснение:

В час гарячий полудневий

Виглядаю у вiконце:

Ясне небо, ясне море,

Яснi хмарки, ясне сонце.

Певно, се країна свiтла

Та злотистої блакитi,

Певно, тут не чули зроду,

Що бува негода в свiтi!

Тиша в морi… педве-ледве

Колихає море хвилi;

Не колишуться од вiтру

На човнах вiтрила бiлi.

З тихим плескотом на берег

Рине хвилечка перлиста;

Править хтось малим човенцем,

В’ється стежечка злотиста.

Править хтось малим човенцем,

Стиха весла пiдiймає,

I здається, що з весельця

Щире золото спадає.

Як би я тепер хотiла

У мале човенце сiсти

I далеко на схiд сонця

Золотим шляхом по !

Попливла б я на схiд сонця,

А вiд сходу до заходу,

Тим шляхом, що проложило

Ясне сонце через воду.

Не страшнi для мене вiтри,

Нi пiдводнй камiння, —

Я про них би й не згадала

В краю вiчного промiння.