Український жниварний обряд був позначений особливою поетичністю. Традиційно зажинки починалися на Прокопа. Зодягнувшись у білий святковий одяг, господиня клала в кошик серп, буханець хліба та дрібок солі. На окрайці лану зупинялась і, вклонившись ниві, казала: «Господи-Боже вижати хутенько!». Перші зжаті стебла клали навхрест, і вони мали лежати до закінчення жнив. Жінки виконували мелодійні жниварські пісні, а також плели обрядовий вінок із зібраних колосків. Жниварський вінець стояв на покутті протягом року.