У Великій Британії українського художника Іва- на Марчука визнали одним із ста живих геніїв світу. Який він, геній з України? — Іван Марчук коли-небудь хотів проводити май- стер-класи? Ви передаєте свої вміння наступним по- колінням? — Ні, я секретний. Уміння не передають, передають одержимість. Якщо ти можеш подружитися з одержи- містю буде з тебе художник. Технологію свою я не передам, бо мушу бути в одному екземплярі. У дитинстві Ви любили погуляти? Я виріс у селі, був страшним шибеником, лазив на дерева, крав у ворон яйця і в дівчат кидав. Коли ж я приїхав на перші канікули з училища, усі шоковані були: нікому дороги не загородив, нікого не обізвав, лише сидів і малював, бо мусив привезти найбіль- ше робіт. Коли ж робили згодом виставки, то я найбільше всіх критикував, хоча потім в Америці розучився це робити. Там ніхто собі цього не дозволяє. Кажуть, критикувати не етично. Маєте рецепт, як збудувати рай на землі? — Я знаю, що таке добро, любов і щедрість. Якби кожен працював хоч двадцять відсот- ків, як я все життя, ми б уже давно жили в раю... (Б. Городницька). ПОТРІБНО ВИПИСАТИ УСІ ПІДМЕТИ ТА ПРИСУДКИ, НАПИСАТИ ЯКІ ВОНИ ВИДІВ