Твiр-зоздум на тему: "що таке щастя"

Доволі часто ми чуємо такі слова: «Тоді я був по-справжньому щасливий!» або «Я щаслива, бо…» і багато-багато подібних висловів, таких звичних для нашого слуху. А що ж вони насправді означають? Чи часто ми почуваємо себе щасливими? Що робимо для цього? І що ж таке щастя взагалі? Який стан ми звикли називати цим словом? Кожен хоче бути щасливим. І кожен по-своєму визначає для себе щастя. Мандрівний філософ Г. Сковорода вбачав його в самопізнанні та самовихованні. Підґрунтям щастя, на його думку, є душевність, сердечність, простота, скромність, але не приниженість, і — що дуже важливо -уміння розуміти власні бажання і прагнення посісти гідне місце в житті, адекватне своїм здібностям. Проте, на жаль, не кожен здатний зазирнути у власну душу й пізнати своє щастя. «Шукаємо щастя по країнах, століттях, а ноно скрізь і завжди з нами; як риба в воді, так і ми у ньому, і воно біля нас шукає нас самих. Нема його ніде від того, що воно скрізь. Воно схоже до сонячного сяйва – відхи-ли лише вхід у душу свою», — писав філософ. Отже, кожен із нас сам торує шлях до щастя і по-сноєму його розуміє. Для одних – це матеріальний добробут. Для інших особисте щастя невіддільне від щастя батьківщини. Когось робить щасливим влада. А для когось, навпаки, підвищення, керівна посада – це халепа, бо до душі, наприклад, тиха лабораторія, де можна творити. Нагато хто знаходить щастя у праці. Щасливий художник, що дивиться на щойно створене полотно. Щасливий коваль, який милується правильністю ліній свого виробу. Щаслива дівчинка-першокласниця, що вперше виконала завдання на «відмінно»… А яким незрівнянним щастям є кохання! Воно здатне надихати на подвиги й на творчість. Пригадаймо, наприклад, новелу О. Гончара «За мить щастя». Останні дні Другої світової війни, Угорщина, раптовий потужний спалах почуттів між радянським солдатом і молодою угорською жінкою. Спалах заборонений, бо ж вона заміжня. І трагічний, бо гине її чоловік, якому довелося втрутитися в ситуацію. Любов тут самодостатня і самочинна, почуття не прислухаються до голосу розуму, до обставин. За це належить смертна кара, але мить щастя варта того, аби ні за чим не жалкувати. Спалах щастя закоханої людини описаний і в оповіданні В. Винниченка «Момент». Чоловік і жінка, які не мали спільного минулого й не матимуть спільного майбутнього, лише на один момент усвідомили, наскільки щасливими вони є, і понесли цей момент у серцях у свої подальші, нарізні, життя. «Рішуче, я знав її, – ми десь жили разом. Може, вона була колись веселою берізкою, а я вітром? Вона тремтіла листям, коли я співав їй в тихий вечір пісню вітра? Хто скаже, що ні? Може, ми були парою колосків і близько стояли один коло одного? Хто його зна, але я знав її давно-давно… Щастя – момент. Далі вже буденщина, пошлість» – ось як охарактеризує цей душевний стан письменник. Скільки людей – стільки й шляхів до щастя. А про яке щастя мрію я сьогодні? Вступити до вищого навчального закладу, вивчитися, займатися улюбленою справою, мати справжнє кохання… Також хочу матеріального достатку, а ще мати вірних друзів… Хочу, щоб мене поважали… Я хочу так багато! І, здається, моє щастя в тому, що я хочу жити й радіти життю. Своє міркування мені б хотілося завершити словами І. Драча, які якнайповніше відображають суть цього невловимого, не пояснюваного, а проте такого потрібного почуття: * Щастя – це те, що було.
* Щастя – не те, що буде.
* Неба набрало в груди І гай-гай – одгуло.
* Щастя – це те, що було.
* Щастя – воно мана є.
* Щастя — це те, що минає,
* Як не минає зло.
* Хай підминає погода
* Щастя – жар-птиці перо,
* Щастя – від Бога нагода
* Творити добро!