Твiр-мiнiатюра на тему мінорна музика дощу

Промокші наскрізь ноги. Холодні вуха, вуса від латте та мокре волосся. Днхто глянучи на це в одному образі скаже: який це невимовний жах, але я стоячи на автобусній зупинці без парасольки бачу в цьому лише плюси. Бо знаю, що після довгого проливного дощу я глянучи на сіре небо та побачу як сонце пробивається крізь пітьму і створює солодку дещо ванільну веселку. Вона піднесе мене та наповнить радістью бо від такого невимовного почуття я буду почуватися щасливою. Щасливою та цілком задоволеною від дійсності. Люди стоять похмурі бо всі як один впевнені, що понеділок жахливий день. Але посміхаючись я не хочу зациклювати свій погляд на них бо в очах моіх відбиваеться вона солодка с цукровою пудрою веселка. Мені здаеться що цей день один з найкращих не знаю чому але я мабуть починаю розуміти що усе найкраще ствоюємо саме ми!

23.09.2013 ( К.М )