У березні в кожній школі, освітньому закладі та й навіть на високодипломатичному рівні уся свідома спільнота вирушає в подорож шляхами славетного сина України — Тараса Григоровича Шевченка. Кожен із нас має право знати, як склалася прижиттєва й посмертна доля Кобзаря, як він працював, з ким дружив, а кого ненавидів, яким був у побуті та особистому житті, які його погляди, переконання і смаки-вподобання. Доля переслідувала видатного митця в житті, скільки лиш могла, та вона не зуміла перетворити золота його душі в іржу...
Один з найбільших велетнів світової історії та гордість української нації – Великий Кобзар. Ім`я Тараса Шевченка стало символом нашого народу. Його «Кобзар» – на столі поряд з хлібом, а пісні – вишиті на рушниках.
Поет дуже любив свою Україну «безталанну», «убогу». І, не зважаючи на постійні репресії, перебуваючи у найжорстокіших умовах заслання, під пильним наглядом жандармів, наш Батько не зрікся своєї долі, своїх випробувань. «Караюсь, мучуся... але не каюсь»,— відповідає він тим, хто його засудив. У віршах бунтаря звучать мотиви боротьби, ненависті до панів, відданості народові, туги за рідним краєм. Його заклик до братерства й любові, до правди й справедливості, а над усе – до волі, – має всесвітнє значення. Особливо актуальними є вірші Тараса Григоровича сьогодні. Мабуть це все.
У березні в кожній школі, освітньому закладі та й навіть на високодипломатичному рівні уся свідома спільнота вирушає в подорож шляхами славетного сина України — Тараса Григоровича Шевченка. Кожен із нас має право знати, як склалася прижиттєва й посмертна доля Кобзаря, як він працював, з ким дружив, а кого ненавидів, яким був у побуті та особистому житті, які його погляди, переконання і смаки-вподобання. Доля переслідувала видатного митця в житті, скільки лиш могла, та вона не зуміла перетворити золота його душі в іржу...
Один з найбільших велетнів світової історії та гордість української нації – Великий Кобзар. Ім`я Тараса Шевченка стало символом нашого народу. Його «Кобзар» – на столі поряд з хлібом, а пісні – вишиті на рушниках.
Поет дуже любив свою Україну «безталанну», «убогу». І, не зважаючи на постійні репресії, перебуваючи у найжорстокіших умовах заслання, під пильним наглядом жандармів, наш Батько не зрікся своєї долі, своїх випробувань. «Караюсь, мучуся... але не каюсь»,— відповідає він тим, хто його засудив. У віршах бунтаря звучать мотиви боротьби, ненависті до панів, відданості народові, туги за рідним краєм. Його заклик до братерства й любові, до правди й справедливості, а над усе – до волі, – має всесвітнє значення. Особливо актуальними є вірші Тараса Григоровича сьогодні. Мабуть це все.