Твір. зимова казка в лісі. вживаючи односкладні речення

амріяний зимовий вечір. Летить лапатий сніг. Ліс принишк, спокійний і зачарований. Зітхне... Аж моторошно стає. Холодний морозний вітер несамовито пролетить між дерев,  і  ... знову тихо. Тільки дерева сумно похилилися. Гілки на очах перетворюються на таємничі силуети. Хтось пробіг стежкою, визирнув із-за дерев, промайнув  біля пишної калини. А ясні,  тихі  зорі  світять над лісом. Місяць-молодик визбирує крапельки — сузір’я в небі, у полі. Здається, це вони падають на ліс і там виблискують на гілках, мов справжні коштовні камені діаманти, рубіни, сапфіри, смарагди... Потім відбиваються в кожній сніжинці, наче чисті, прозорі сльози. А вечір чаклує...Створює  свою чарівну казку  (Л. Гулюк).