Твір роздум „ідучи вперед,оглядаємось назад"

Для становлення повноцінної особистості гідного члена сучасного суспільства досить велике значення має ставлення кожної людини до минулого свого рідного народу та добре знання культурного і історичного розвитку своєї країни з часів її створення. Перейматися проблемами своєї батьківщини, пишатися минулим свого народу і з гідністю продовжувати справу своїх співвітчизників, або, навпаки, соромитися того, що народився саме на цій землі – ось головне питання, відповідь на яке повинен знайти кожен з нас, над яким кожен з нас повинен замислитися ще на початку свого життєвого шляху, питання, яке буде особистим громадянським вибором кожного з нас.

На мій погляд, одним з найголовніших чинників пробудження національної свідомості у наших співвітчизників в усі часи була літературна та культурна спадщина українського народу, а повсюди присутня романтична складова допомагає якомога краще зрозуміти всю спадщину, яку залишили нам наші талановиті видатні предки.

Історію рідної країни обов’язково треба знати і вивчати, бо без цих важливих знань неможливо будувати щасливе сучасне і майбутнє своєї держави, неможливо робити це, не знаючи помилок своїх предків і не повторюючи цих помилок знову. Не знаючи минулого своєї батьківщини, неможливо формувати моральні цінності сучасного суспільства, сповнювати душі наших співвітчизників почуттям прекрасного та вірним розумінням поганого і доброго. Навіть незважаючи на те, що історія розвитку українського народу і здобуття незалежності була в усі часи занадто жорстокою, національна культура українців і їх звичаї завжди були наповнені романтикою, добротою та доброзичливістю. Підтвердженням цього можуть стати твори відомих українських письменників, поетів та митців інших видів мистецтва.

За довгі століття боротьби нашого народу за право існування душі наших співвітчизників дуже виснажилися, але не перетворилися у душі, сповнені жорстокістю та ненавистю. І це саме завдяки тому, що наше життя завжди будувалося як на історичній, так і на культурній спадщині минулого, нашим сучасникам вдалося не втратити дух щирості і доброти, дух життя, а не байдужого існування, а зберегти цей дух повинні будуть наші нащадки.