Твір-опис місцевості на основі
особистих вражень у художньому стилі.

Я проживаю у селі Великі Бірки, майже на його окраїні, на вулиці Євгена Коновальця.

Вона не дуже довга, проте широка. У кінці вулиці — сільський стадіон. Біля нього — пасовище, на якому випасають худобу.

Вулиця Є. Коновальця дуже гарна у будь-яку пору року. Влітку вона буяє зеленавістю високих тополь, які ростуть по обидва боки вулиці. Коли ввечері йдеш вулицею, тебе обдають дивні пахощі з кожного городу. Ніякі французькі парфуми не зрівняються із запахами городніх квітів!

Восени моя вулиця барвиста. Цвітуть чорнобривці, майори, айстри, хризантеми. Цієї пори вона пахне квітами і димом від спаленого листя та бадилля.

Але найбільше я люблю свою вулицю взимку. Все навколо біле-біле. Снігові шапки на хатах та деревах, сніговий килим на землі творять казкове диво. Взимку вулиця пуста: ні людей, ні худоби, ні птиці. Лише поодинокі перехожі та галасливі діти будять сільську тишу.

На нашій вулиці немає громадських споруд, лише одноповерхові будинки.

Раніше я жалкувала, що не живу у місті в багатоповерховому будинку. Але зараз розумію, що мешканці нашої вулиці — багаті люди, адже ми маємо власні садиби.

Єдине, що хотіла б змінити на своїй вулиці, — обладнати сучасний стадіон і збудувати невеликий кінотеатр.

Коли виросту, здобуду освіту, обов'язково докладу зусиль, аби мрія збулася, бо я дуже люблю свою вулицю.

Или

У кожної людини є місця, які багато для неї значать. У моєму житті найдорожче місце - це село, де живе моя бабуся Ганна, мамина мама. Я її дуже люблю і завжди рада приїхати до неї у гості. Бабусина хата стоїть на околиці села, і прямо за хатою проходить стежка, якою можна пойти до лісу і на річку. 

Як же гарно за селом! Вийдеш за околицю - і ідеш стежкою, вдихаючи пахощі квітучого лугу та соняшникового поля, що по боках стежки. Десь за кілометр - розвилка. Якщо повернути праворуч, попадещ до невеличкого ліску, де можна збирати гриби та ягоди або просто гуляти. У ліску водяться різні птахи та такі звірі, як їжаки, зайці, лиси, білки та навіть кабани. Якщо вести себе у лісі тихо, то можна деяких з них побачити.

Якщо  з розвилки повернути ліворуч і пройти метрів триста, то попадеш на піщаний берег річки. Сюди багато людей влітку ходить купатися. Річка наша неширока і не дуже глибока, але дуже гарна: у соняшну погоду вода блищить, мов кришталева. По берегах річки ростуть верби, а у воді біля берега росте багато білого латаття. Я дуже люблю ці  білосніжні квіти, тендітні та ніжні. Дивлюся на них та не можу надивитися. Ми часто тут буваємо з бабусею та батьками. Тому околиці бабусиного села для мене - обобливе місце, бо тут я провела багато часу і отримала велике задоволення.