Березень - мiсяць великих надiй i сподiвань. З його приходом започатковується найблагодатнiша пора оновлення - її Величнiсть Весна. I як би зима не намагалась протистояти, оповиваючи землю снiгом, але нiяк їй не устояти блаженнiй порi вiдродження нiжних чарiв весни. Весна все бiльше завойовує простiр i час. Ось-ось i зима остаточно здасть свої позицiї. I весь час цiй порi радiють. Тож недарма на початку весняної доби все людство вiдзначає найповажнiше свято, присвячене чарiвним берегиням - творцям всебуття.
Адже i Весна iншої мети не має як природу вiдновлювати. Ось чому так хочеться милуватися серпанками весняної пори. I всi їй радiють, про що спiвається у пiснi:"Ця весна для тебе, ця весна для мене, ця весна для неба - неповторний час".
Нинi зацвiте Весна нова, особлива. Вона - десята весна власної держави - України, яка повинна покласти заслiн наявним негараздам та правовому хаосу, безправ'ю пересiчних її жителiв. Нинiшня весна ще й на зламi тисячолiть, на яку покладається так багато сподiвань. А крiм цього якiснi змiни в агропромисловому секторi, який Указом Президента вiд 3 грудня 1999 року у нинiшню весну переводиться на рейси приватної власностi.
Найяскравiший подих весняного буйноцвiту, аромат землi i прiлого листя вiдчуваємо в лiсi. Цей храм Природи воiстину є найкращим iндикатором чарiвної весни. Саме тут найразючiше утверджуються слова: "Весна iде, красу несе". А скiльки цiй порi присвячено лiричної поезiї, вiршiв, казок, оповiдань, витворiв i пiсень. Згадайте хоч би пiсню Павлв Дворського "Нам спiває весна".
Ще крижана корка, а хоробрий пiдснiжник своїми нiжними келихоподiбними порцеляновими голiвками-квiтами нам вклоняється. Це квiтка надiї найпершого серед карнавалу ранньовесняного буйноцвiту неначе мовить: "пора Весну зустрiчати". Та стривайте! Царство ранньовесняної флори не одним пiдснiжником замикається. За ним поспiшають його побратими, що утворюють весняне царство флори, що звеличують лiс: шафран Гейфеля, печiночниця звичайна, рясти, анемони, пшiнка, фiалка, сон-трава, пролiска дволиста, горицвiт весняний, первоцвiт весняний. Заключним акордом квiткового убранства аури весняного лiсу є всiм знайома неповторна чудесниця конвалiя травнева.
Народ їх усiх називає пiдснiжниками. Це зрозумiло, бо всi вони вегетують з настанням весни i складають особливу групу рослин ефемероїдiв, тобто таких, якi швидко ростуть, вiдцвiтають i невдовзi вiдмирають, залишаючи цибулиннi бульби у спокої до слiдуючої весни. Але ботанiчна наука згаданi рослини вiдносить до рiзних видiв, яким притаманнi свої характернi бiологiчнi особливостi.
Скiльки люд на свiтi живе, стiльки ж цi чарiвнi веснянi квiти дарують йому красу, пахощi, ароматний мед та лiки. Люди усiх їх надiлили рiзними назвами, але єднає спiльна любов i тяготiння до них.
Вiзьмiть уже знайомий пiдснiжник. Це дивовижна, мужня квiтка. Як їй нелегко виборювати право на життя, переборюючи снiгову ковдру, стужу аби вклонитись своїми дзвiночками i сповiстити людинi про весняне оновлення.
Відповідь:
Березень - мiсяць великих надiй i сподiвань. З його приходом започатковується найблагодатнiша пора оновлення - її Величнiсть Весна. I як би зима не намагалась протистояти, оповиваючи землю снiгом, але нiяк їй не устояти блаженнiй порi вiдродження нiжних чарiв весни. Весна все бiльше завойовує простiр i час. Ось-ось i зима остаточно здасть свої позицiї. I весь час цiй порi радiють. Тож недарма на початку весняної доби все людство вiдзначає найповажнiше свято, присвячене чарiвним берегиням - творцям всебуття.
Адже i Весна iншої мети не має як природу вiдновлювати. Ось чому так хочеться милуватися серпанками весняної пори. I всi їй радiють, про що спiвається у пiснi:"Ця весна для тебе, ця весна для мене, ця весна для неба - неповторний час".
Нинi зацвiте Весна нова, особлива. Вона - десята весна власної держави - України, яка повинна покласти заслiн наявним негараздам та правовому хаосу, безправ'ю пересiчних її жителiв. Нинiшня весна ще й на зламi тисячолiть, на яку покладається так багато сподiвань. А крiм цього якiснi змiни в агропромисловому секторi, який Указом Президента вiд 3 грудня 1999 року у нинiшню весну переводиться на рейси приватної власностi.
Найяскравiший подих весняного буйноцвiту, аромат землi i прiлого листя вiдчуваємо в лiсi. Цей храм Природи воiстину є найкращим iндикатором чарiвної весни. Саме тут найразючiше утверджуються слова: "Весна iде, красу несе". А скiльки цiй порi присвячено лiричної поезiї, вiршiв, казок, оповiдань, витворiв i пiсень. Згадайте хоч би пiсню Павлв Дворського "Нам спiває весна".
Ще крижана корка, а хоробрий пiдснiжник своїми нiжними келихоподiбними порцеляновими голiвками-квiтами нам вклоняється. Це квiтка надiї найпершого серед карнавалу ранньовесняного буйноцвiту неначе мовить: "пора Весну зустрiчати". Та стривайте! Царство ранньовесняної флори не одним пiдснiжником замикається. За ним поспiшають його побратими, що утворюють весняне царство флори, що звеличують лiс: шафран Гейфеля, печiночниця звичайна, рясти, анемони, пшiнка, фiалка, сон-трава, пролiска дволиста, горицвiт весняний, первоцвiт весняний. Заключним акордом квiткового убранства аури весняного лiсу є всiм знайома неповторна чудесниця конвалiя травнева.
Народ їх усiх називає пiдснiжниками. Це зрозумiло, бо всi вони вегетують з настанням весни i складають особливу групу рослин ефемероїдiв, тобто таких, якi швидко ростуть, вiдцвiтають i невдовзi вiдмирають, залишаючи цибулиннi бульби у спокої до слiдуючої весни. Але ботанiчна наука згаданi рослини вiдносить до рiзних видiв, яким притаманнi свої характернi бiологiчнi особливостi.
Скiльки люд на свiтi живе, стiльки ж цi чарiвнi веснянi квiти дарують йому красу, пахощi, ароматний мед та лiки. Люди усiх їх надiлили рiзними назвами, але єднає спiльна любов i тяготiння до них.
Вiзьмiть уже знайомий пiдснiжник. Це дивовижна, мужня квiтка. Як їй нелегко виборювати право на життя, переборюючи снiгову ковдру, стужу аби вклонитись своїми дзвiночками i сповiстити людинi про весняне оновлення.
Пояснення: