Твір на тему: що таке щастя? 25-30 реченнь.

Її автор – невтомний шукач істини і правди Микола Пономаренко. Він вважає, що Щастя – це найважливіше для кожної людини, немає нічого більш бажаного в житті людини, ніж Щастя. «Ради персонального Щастя робиться все на світі», – пише автор. Він вважає, що Щастя найбільш можливе в етнічному середовищі. Хто, як не він, має право це стверджувати – адже 33 роки він живе в США, країні, в якій «плавляться» національності та їхні культури. «США – це країна з ідеологією «перемішування» рас і народів аж до їх повної асиміляції», – пише Микола Пономаренко. І живучи в цій країні, він побачив не тільки важливість протилежного шляху – збереження роду, але і реальність природних процесів, які противляться такій ідеології. Його діти і онуки асимілювалися в американському середовищі, він залишився єдиним повнокровним українцем в родині – «останнім із могікан». 

Окрім Щастя, окремі глави в книжці присвячені питанню творчості та творчого класу. Автор виклав погляди на Щастя таких видатних філософів, як Епікур, Аристотель, Гегель, Ніцше, Сковорода. Йдеться й про батьків американської цивілізації – за останні два століття не було більш успішного зусилля в соціальній сфері розвитку людства, ніж створення США, вважає Микола Пономаренко. «Америка була створена розумовим пошуком і впровадженням глибоких філософських знань в життя», – пише він. 

Кожний розділ книжки автор називає борозною – бо ж його гасло звучить так: «Будем орати ниву Буття, назва якій – Життя!» Отже на борозні «ЩО ТАКЕ НАЦІЯ» можемо прочитати про глобалізацію етнічних формувань і про українські етномережі – вкрай важливі на сьогодні питання. До речі, Микола Пономаренко придумав й сам термін «етномережа» 6 років тому. На борозні «ДЕРЖАВА ВЕЛИКОЇ ОРІЇ» читаємо про те, як світ стає єдиним економічно і розділеним національно, про національні держави у глобальному світі, про карту поляка і подвійне громадянство, а також про глобальність держави Великого Орія. 

На борозні «РОЗУМ І СВІДОМІСТЬ. ДУХОВНІСТЬ І ВІРА» автор, зокрема, зупиняється на духовній історії України. Розуміючи, що нашому народу потрібна духовна єдність, він шукає відповіді на питання: якими були наші пращури, що вони робили, як себе поводили. «Україна є однією з небагатьох країн світу, які можуть відправлятися в прадавнє аж до самих витоків існування людства» – пише Микола Пономаренко. Він пише про Розум і Свідомість, про Духовність і Віру. Він пише про своє розуміння того, чому навчав Христос: «Вчення Христа було про те, як досягти вищого розумового рівня і що для цього потрібно робити. Якби це вчення було зрозумілим церковникам, то ми мали б зовсім іншу церкву», – пише Микола Пономаренко. Автор вважає, що реформа церкви – абсолютна необхідність! Він критикує рідновірів, пише про ідоловірство і пояснює, як досягти духовної єдності. 

Книжка називається «Оріянство». Що таке Оріянство читаємо у заключній восьмій борозні. В ній автор пропонує придуманий ним символ Оріянства, який ми бачимо на обкладинці книжки. 

Отже прочитайте книжку Миколи Пономаренка «Оріянство. Українська духовна мудрість, або Роздуми про Щастя» і будьте щасливі! Адже досягнення Щастя – це моральна ціль життя людини, стверджує автор.

Описати поняття «щастя» неможливо, можна описати відчуття, відчуття, етан. Відчуття щастя може виражатися ледве помітно, коли подивишся в очі людини, а вони випромінюють радість, захоплення. Або ж «відверте» щастя, коли людина здатна полетіти, злетіти до хмар, обійняти всю землю. Буває щастя, коли отримав те, чого давно бажав. А буває, коли побачив захід неймовірних фарб або веселку в півнеба. Людина — дивне створення. Він може роками пам'ятати погане, а хороше забути наступного ж дня. Тоді як такій людині представляється історія його життя? Як суцільний кошмар, одні образи і неприємності, розчарування і хвороби. Навіщо тоді такій людині дано життя? Він «коваль свого щастя», він творець своєї обителі, він художник, який забарвлює мир своїми фарбами, він творець свого кола друзів. На що ж він скаржиться? У іншої людини, здавалося б, нічого не немає, він не обріс матеріальними цінностями, не влаштував свій побут, але душа його співає, він відкритий, він вміщає весь світ і готовий поділитися тим, що доступно всім, потрібно тільки уміти бачити і відчувати. Чому, наприклад, старість виглядає так по-різному? Одна літня людина вічно в суєті, турботах, йому цікаво жити, він поспішає обмінятися з життям враженнями, він виглядає молодо, від нього заряджаєш здоровою енергією. А інший — пенсіонер, у вічній заздрості до молодості, що нічого не встиг, недоробив, недобудував, неполюбляв. А хто заважає робити це зараз? Адже роки йдуть, і ти ще живеш! Пішла молодість і зрілість, прийшла мудра, добра старість. Чому одних людей похилого віку люблять, інших немає? Одного побачиш на вулиці і закохуєшся, а від іншого біжиш, стрімголов. Щастя доступне в будь-якому віці. Наскільки багатий внутрішній світ людини, настільки і різноманітне відчуття щастя. Якщо малюк кричить від того, що він хоче морозива, в результаті виснажені батьки купують йому жадане «Ескімо». Чи щасливий малюк? Ні, хоча на його обличчі читається явне задоволення. Він просто отримав той солодкий шматочок, який хотів, а його батьки згодом лікуватимуть його ангіну або не зможуть купити хліб, оскільки гроші витрачені на солодкість. Щастя повинне бути об'ємним. Якщо воно стосується тебе одним боком, то іншим сполучає тебе з тим, що викликає радість. Наприклад, сонце — це щастя: воно обігріває мільярди людей, показує мир в своїх променях. Воно одне на всіх. Тому ніж більше людей охоплено цим неймовірним відчуттям, тим багатше вони проживатимуть свої життя, ділячись ним з тими, що оточують.