Твір на тему *думай про себе,думай про інших*​

Моя знайома, мила, розумна молода жінка, поскаржилася мені, що дуже погано почувається в незнайомому товаристві: соромиться, ніяковіє, губиться. Коли, скжімо, йде по залу, їй здається, що всі дивляться лише на неї, критично її оцінюють, кепкують. Від цього всі її рухи стають скутими, незграбними, неприродніми. І скільки не переконує себе, що ніхто не звертає на неї увагу, нічого не допомагає. Ще гірші справи, коли їй потрібно виступити на важливій нараді або перед незнайомою аудиторією – вона мало не втрачає дар мови. Причому, хвилює її не стільки оцінка того, що вона каже, скільки враження, яке вона справляє на інших.

Подібні проблеми – явище досить поширене, особливо, серед молоді. Психологи пояснюють його надмірним значенням, яке деякі люди надають тому, що думають про них інші. Звичайно ж, сакраментальна фраза: „Що скажуть люди?” – важливий регулятор суспільної поведінки. Але чи справді варто приділяти підвищену увагу думці оточуючих про нас?

Такий тип поведінки закладається ще в дитинстві. Для малюка надзвичайно важливо, як його сприймають однолітки, вчителі в школі. А от підлітки нерідко намагаються показати, що їх зовсім не цікавить думка оточуючих. Але епатажна поведінка також є свідченням надмірної уваги, яку молода людина приділяє враженню, яке вона справляє на інших.