Часом, зайдеш у ліс вдень. Все навкруги тихо-тихо. Тільки шелестять листячком дерева. І хто знає, що можна почути прислухаючись до іх пісень? Вони співають про давні часи, коли Земля була молодою дівою й буяла цвітом. Вони співають про життя і смерть, добро і зло, любов і зраду. Вони стогнуть і ллють сльози разом з дощем. Вони чують, як дівчини плачуть під їхніми кронами. Вони співають про вічність. Про безмежність. Кажуть, через їхні співи можна почути голос Землі. Хоча, чи вистачить ТОБІ чистоти душі почути їх спів?