Іть написати невелику історію "у пошуках дієприкметника"

Приємно в сонячний вересневий день погуляти по парку. Осінь тихенько вступає у свої права, занурюючи нас в казку. Дерева, кущі, трава - все змінює своє зелене вбрання, переодягнувшись в строкаті вбрання. Жовті осики, тремтливе на вітрі, палаючі багрянцем лапаті клени. Ніжні берізки схиляють свої кучеряві голови, втрачаючи золоті листочки. На узліссі виділяється палаюче вогнище червоної горобини. У тиші чути, як з дуба падають жолуді, глухо стукнувшись про землю.Журавлі, дикі гуси та качки, відлітають у пошуках тепла, збиваються в зграї.Сумно гати за спливають вдалину косяками.Сонце ще дарує тепло, а в повітрі вже стоїть особливий, неповторний запах свіжості і новизни. У невеликому ставку плавають різнокольорові кораблики - опале листочки.Короткі дні у вересні. Сонце, схилившись до горизонту, затухає, парк затих, крізь виту чавунну решітку блищить спорожніле шосе. Я збираю на пам'ять кілька яскраво забарвлених листя клена, осики і дуба. Пора додому.