- Привіт, Дмитрику! Тепер добре, але я довго хворів, майже місяць провів у лікарні, а потім вдома, лікувався. Пробач мені, що я не привітав тебе з днем народження, але у лікарні небуло телефону.
- Як шкода мені це чути, друже! Це ти мене вибач, що я навіть не прийшов до тебе, не провідав… Але я насправді не знав, що ти був у лікарні.
- Нічого страшного, Дмитро! Я не ображаюся.
- Петрику, а ти можеш віддати мою книжку, я хотів би її почитати?
- Даруй, але вона мені ще потрібна, я саме її дочитую. Чи можна її віддати через два-три дні?
- Привіт, Петрику! Як твої справи?
- Привіт, Дмитрику! Тепер добре, але я довго хворів, майже місяць провів у лікарні, а потім вдома, лікувався. Пробач мені, що я не привітав тебе з днем народження, але у лікарні небуло телефону.
- Як шкода мені це чути, друже! Це ти мене вибач, що я навіть не прийшов до тебе, не провідав… Але я насправді не знав, що ти був у лікарні.
- Нічого страшного, Дмитро! Я не ображаюся.
- Петрику, а ти можеш віддати мою книжку, я хотів би її почитати?
- Даруй, але вона мені ще потрібна, я саме її дочитую. Чи можна її віддати через два-три дні?
- Так, звичайно, я почекаю! Бувай, друже!
тобі! Бувай!