СКЛАДІТЬ ПЛАН Збирались ми на косовицю завжди довго. Уже, було, сонце зйде, а ми ще збираемось. Усе взяли: картоплю, шибулю, огірки, хліб, казан, велику дерев'яну миску, волок, рядно, косарський прилад, граблi- усе вже на возі. Я лежу на возі. Навколо, спинами до мене, діл і батько з косарями. Мене везуть у царство трав, річок і таемничих озер. Віз наш увесь дерев'яний: діл і прадід були чумаками, а чумаки не любили заліза, бо воно, казали, притягае грім. По дорозі косаpi roмоніли про pізне, злазили з воза перед калюжами й на гору, потім сідали, і я знову бачив навколо себе іхні велетенські спини, а над спинами і косами, які вони тримали в руках, як воїни зброю, у високому темному не61 світили мені зорі й молодик. Прокилаюсь я на березі Десни піл дубом. Сонце високо, косарі далеко, коси дзвенять, коні пасуться. Пахне вялою травою, квітами. ка Десні красa! Лози, висип, кручі, ліс-усе блишить і сяе на сониі. Отак я радію днів два або три, аж поки не скосять траву. Ми з батьком поставили перемети в Десні й пливемо до куреня в душогубиі на палець од води. Вола тиха, небо зоряне, і так мені хоро- ше за водою, так легко, немов я не пливу, а лину в синьому просторі.​

Lolopoknhvkcgc    1   20.02.2021 12:49    4