Щоб осмислити етюд І. НечуяЛевицького «Ніч над Дніп-
ром», його треба прочитати не один раз. Бо це фактично трип-
тих*, складники якого рівні за обсягом, однаково насичені та-
кими густими епічними словесними мазками, що вимагають
від читача неабиякої асоціативнообразної уяви, поєднання
сприйманої форми, кольорів, їх відтінків, динаміки, гармо-
нійного співвідношення. Сприймання таких словесних малюн-
ків орієнтоване на вміння утримувати в уяві цілісну картину.
Крім того, оповідач спирається на європейську міфопоетику*,
активізуючи у свідомості читача додаткову фонову інформа-
цію. Через те оповіданняпейзаж Нечуя репрезентує україн-
ську прозу другої половини XIX ст. у світовому контексті як
інтелектуальну, як прозу не лише про сільський та пролетар-
ський побут, про сільських «батюшок та матушок», новітню
інтелігенцію, а й про європейську Україну.
Усім відомо, що НечуйЛевицький був майстром слово-
писання мальовничих краєвидів Надросся, де він народився
і зріс. Але й Дніпро, Дністер, Чорне море, безмежні степи,
бессарабські села, Карпатські гори, чудові панорами Києва,
гарячі південні барви Одеси й Кишинева привертають увагу
художника слова. Пейзажам присвячено й окремі його нари-
си, етюди («Вечір на Владимирській горі», «Ніч на Дніпрі»«Шевченківська могила» та ін.). «Великий майстер зору» —
так називав його І. Франко.
Загалом пейзажний мотив «ніч над Дніпром» був уже ві-
домий в українській літературі (романтичний зачин у Шев-
ченковій баладі «Причинна») та живописі (А. Куїнджі «Ніч
на Дніпрі», С. Костенко «Вечір над Дніпром»). У кожного із
цих творів свій настрій, своя палітра. Індивідуально-автор-
ське поетичне сприймання виявилося й у словесному малюн-
ку Дніпра, створеному І. Нечуєм-Левицьким в унісон* підне-
сеному настрою, натхненному психологічному стану ліричного
героя — зустрічі з приятелями, дружньої подорожі по Дніпрі
до Вишгорода й назад.
Як це й природно для пейзажотворення, у словесно-
му етюді Нечуя наскрізною є колористика. Саме зміни назв
кольорів, їхніх відтінків і означують часово-просторову ди-
наміку «вечір — ніч — ранок». Основні акценти художника
слова — на стані неба, сонця, місяця, дніпровської води, лісу,
прибережної рослинності.