Що таке покушпелив , хутчіше , нишкнути . у глибокому яру, куди й сонце ледь проникає, дрімав собі вітер. попрохали в нього рослини в полі, трави на луках, дерева в лісі, щоб полетів він до синього моря та пригнав дощову хмару, бо знемагають вони від спеки. вилетів вітер з яру - а назустріч йому вихор. - гей, вихоре! - гукнув вітер, - приставай до мене, до моря, приженемо хмару. - ет, мені й тут добре, - хмикнув вихор і помчав шукати нових розваг. вилетів він на баштан, жартуючи, позв'язував огудиння кавунів та динь, роздмухав солому на курені. з куреня вибіг баштанник і став сваритися. вихор схопив у нього з голови солом'яного бриля і закружляв із ним над баштаном. - хо-хо-хо! - сміявся вихор і крутив брилем. та врешті це йому набридло, й він кинув бриля прямо баштанникові на лисину. після цього вихор покушпелив по дорозі, здіймаючи стовп куряви, а корови, що паслися неподалік, чмихкали й невдоволено хитали головами. вихор повернув на пшеничне поле. - розбиш-шака з'явився, розбиш-шака! - шепотіли зелені колоски й пригиналися до землі. а вітер тим часом летів до моря. він відчував, що сили в нього збавляється і слід було б спуститися на землю, передихнути. але вітер казав собі: «кріпись! треба хутчіше долетіти до моря, поки інші вітри не порозбирали дощових хмар». ну, а вихор? той уже розгулював лугом. зачувши, що він летить, ховалися по норах миші, нишкли коники-стрибунці, хилилися долу трави. і хоч багатьом пощастило сховатися від вихора, та все ж дехто попадав у його кру- піднявши сторчма все живе в лузі, вихор вирішив прогулятися лісом. край лісу стояв старий дуб-велетень, а обіч нього - молоді дубки, його сини й онуки. вихор летів прямо на них, не звертаючи. - дорогу! дорогу! - галасував він. та дуби були незворушні. - ну, зараз ви єте! - напружився вихор, розігнався і тільки зойкнув, налетівши на могутні груди старого дуба. саме цієї миті вернувся з моря вітер. він пригнав дощову хмару. і враз на поблякле від спеки листя, на трави, на жита-пшениці сипонули життєдайні прохолодні краплі. - і вітрові! - зраділи дерева. - це він приніс нам цілющий дощ! - і вітрові! - долинуло з баштану і з пшеничного поля. - і вітрові! - котилося лугом. а стомлений вітер полетів до глибокого яру. йому треба було перепочити, набратися сили. бо завтра знов чекає на нього робота: крутити вітряки на пагорбах, запилювати соняхи в степу, напинати вітрила на човнах. та хіба мало гарних справ у вітра! василь чухліб план . чого навчає цей твір : бути щирим , бути сильним або бути працьовитим

ilyavasyukov228    3   19.05.2019 17:20    2