«Що робить людину великою?» (про шляхи самопізнання й життетворчоси людини; про можливості людини, які вона має) Твір на 1,5 сторінки.

ответ:    Чомусь всi ми думаємо, що людину робить великою посада, яку вона займає. Але я думаю, що це помилка. Насправдi, великою є людина, яка сумлiнно i чесно виконує свiй обов’язок.

Найголовнiше - щоб людина любила свою професiю. Бо ж хто до чого покликаний, той i буде старанно й сумлiнно робити свою справу. А якщо всi з любов’ю будуть працювати, то  так недовго й до добробуту в життi, якого прагне кожна людина.

Напевне, люди мають не зраджувати своєї сутностi, й тодi, можливо, всi будуть задоволені собою і щасливі. Але, мабуть, перш за все, велич людини виявляється не в тому, ким вона є, а в тому, як вона ставиться до своїх товаришiв, i до знедолених людей. Велич людини в тому, що вона нiколи не зраджує своїх друзiв, а крiм того, знаючи вади товаришiв, любить їх такими, якi вони є. А найвеличнiша та людина, яка з гумором умiє сприймати свої недолiки.

Як стати великим і досягти успіху – таке питання задають собі багато хто. Відповідь завжди одна: постійно тренувати свої навики. Всі великі люди постійно відточували свою майстерність, ніколи не зупиняючись на досягнутому. Буває не завжди достатньо спеціалізованого знання, яке збільшується з кількістю практики, для досягнення високого рівня майстерності.

Хтось з мудреців сказав, а решта радісно підхопили ідею, що труднощі загартовують людину, а невдачі роблять її сильнішою та величнішою. Хотілося б, звичайно, вірити. Ось тільки з працею видається, як може удар, нанесений долею, зробити когось сильніше. Хіба що навчити не підставлятися в наступний раз. Але наступного разу буде зовсім інша ситуація - ті ж мудреці вчать, що увійти в одну річку двічі неможливо. Здається, що ми наступаємо на одні й ті ж граблі, але насправді граблі по дорозі життя розкидані різні, і ті, на які ми одного разу наступили, залишаються позаду, до них неможливо повернутися, як неможливо повернути час назад. Удари долі - це не навички, не знання, які можуть стати в нагоді. Це шрами, від яких хочеться скоріше позбутися. І чим людина сильніше, тим швидше заростають у неї шрами. Невдачі завжди відкидають назад, і дуже складно встояти на ногах і не впасти, не відступитися. Не можуть удари долі зробити людину сильнішою.

Сильним робить тільки удача. Тільки радість, успіх зміцнюють людини у вірі в свої сили, дарують крила, що дозволяють злетіти до своєї мрії. В будь-якій справі, в будь-якому починанні потрібна маленька удача, яка, як невеликий камінчик, що зірвався з гори, може викликати лавину, принесе приголомшливий успіх. Якщо удачі немає, потрібно створювати її.

Перебудовується свідомість, з'являються  нові ідеї, відшукуються невидимі раніше можливості. Відбувається те, що ніколи не станеться при невдачі - людина стає сильнішою, а з силою та впевненістю з’являється й величність.

Я вважаю, що величність людини полягає у її вчинках, у вибраному шляху по життю.

Велич — це не те, що можна отримати з народження чи присвоїти собі, а те, що можна заслужити працею і прагненням духовно розвиватися. Найчастіше ми називаємо Великими тих людей, які залишили по собі позитивну історичну славу і неабияк посприяли розвитку країни, або світу в цілому. Та це не означає, що щоб завоювати повагу наступних поколінь треба ламати голову над новими відкриттями. Достатньо жити по совісті і честі, знайти своє місце в житті, любити, творити на благо собі, своїм близьким, своєї країни і, можливо, цілої планети, тому що такі люди залишають гарну пам’ять у душах людських. Але Великі світу цього не завжди залишають після себе тільки гарну пам’ять, але на мою думку, ці постаті безумовно залишаються в історії, але не у серцях людей, а для мене Велич — це те, що знаходить відгук у серцях та розумах.Величні люди безумовно повинні бути сильними.

Таким чином, я дійсно вважаю, що Велич людини полягає у її вчинках та її виборі. Говорячи про велич, не варто забувати, що лишаєшся простою людиною, зі слабкостями, мріями і проблемами. І якщо ти здатен боротися — заслуговуєш поваги. А для того щоб стати по-справжньому Великим — мало прожити сіре, беззмістовне життя — треба бути хорошою людиною, з щирим серцем, не словом,а ділом доводячи своє право на титул Великої Людини!

Объяснение: Сподіваюся допоміг