Розставити розділові знаки. У край свого хоч і далекого відгомонілого вже дитинства повертаються звідки б то не було і якби на цей рахунок не розпорядилася не завжди і не до всіх прихильна доля. Повертаються у зрілості літ здолавши чималий відрізок часу і чогось досягнувши або на їх схилі коли уже все сказати б позаду а у теперішньому і майбутньому лише щемливі од яких щораз поколює десь побіля серця сповнює по вінця незрозумілою тугою спогади. У мріях думках і наяву. Ним снимо довгими осінніми і куцими мов заячий хвіст літніми ночами. Знову і знову наче на страшному суді постають і та незабутня батьківська хата під солом’яною обскубаною з усіх боків стріхою і старезні мов сама вічність ясени у кінці городу і покалічена побита вітрами і буреломами черешня що пригощала тебе ще зовсім малого найсолодшими у світі ягодами. Ні у край свого дитинства юності своєї не приїжджають на білому коні. Туди приходять ранніми бузковими світанками коли іще тільки зароджується новий день і ніхто не відає яким він буде або рожево-багряним надвечір’ям коли натомлений день відходить залишаючи по собі добрі і не зовсім справи клопоти. Поволі щоби нічого не проминути не упустити крокуєш по найдорожчій у світі найбагатшій і найгарнішій розбитій тракторами авто і підводами з безліччю наповнених брудною водою ген нещодавно ів добрячий дощ калабані дорозі ступаєш і не дивишся куди або лиш ставати на повну ступню відчути надійність і тепло цієї вічної щедрої і незрадливої наче материнське серце землі.

ZelyakAnna    3   08.12.2021 21:33    0