Розставити абзаци НЕБЕЗПЕЧНА ЗУСТРІЧ

Темна соковита зелень серед жовтого — то були кущі смородини чи малини. Отже, десь поблизу вода... Я почвалав туди і раптом побачив, що кам'яна брила над кущами ожила і посунула понад ними, змінюючи свої обриси. Я зупинився, придивився пильніше і... похолов — та це ж ведмідь!

Бурий, чималенький. Напевно, відстань скрадала його справжні розміри. Я прикипів до місця. Що діяти. Та ведмідь з такою жадобою ласував ягодами, що не помічав мене. Я обережно ліг на бік, звільнив руки від ремінців рюкзака і, тамуючи подих, дивився на бурого. Подумав: добре, що тут, унизу, немає вітру і звіра не сягає людський запах.

Ведмідь підводився на задніх лапах, передніми водив по кущах і тицяв у них мордою — збирав ягоди. Я лежав на боці, забувши спрагу, і не зводив очей з клишоногого. І хто зна, що переважало зараз у моїх відчуттях — цікавість чи переляк.

Та це не могло тривати довго... Просто над головою стримів великий камінь. Я обережно звівся на ноги, подряпався туди, кленучи дрібні камінці, що сипалися з-під рук і ніг, але бурмило не озирався на той шелест. Видно, звик до сипання гальки та щебеню в горах ​

aguscov    1   24.05.2021 16:26    11