Розповідь про поєдинок кожум*яки з печенігом

У літо 992 пішов Володимир на хорватів. Коли ж повертався він з хорватської війни, прийшли печеніги на той бік Дніпра від Сули.

Володимир виступив проти них і зустрів їх на Трубежі коло броду, де тепер Переяслав.

І став Володимир на цій стороні ріки, а печеніги на тій, і не насмілювалися ні наші туди перейти, ні печеніги сюди.

І от приїхав князь печенізький до ріки, викликав Володимира і сказав йому:

— Випусти ти свого мужа, а я свого, хай поборються. Якщо твій муж кине мого на землю, то не будемо воювати три роки.

Якщо ж наш муж кине твого на землю, то будемо навпаки — воювати три роки.

І розійшлись вони.

Володимир повернувся у свій табір і послав оповісників, а ті ходили й вигукували:

— Чи нема такого мужа, який поборовся б з печенігом?

І не знайшлося нікого.

На ранок приїхали печеніги і привезли свого мужа, а у наших — не було нікого. Зажурився Володимир і знов послав оповісників, щоб обійшли усе військо.

І ось прийшов до князя один старий дружинник і сказав йому:

— Князю! Є в мене дома один менший син. Я вийшов з чотирма, а той дома залишився. З самого дитинства ніхто його ще не поборов.

Одного разу я насварив його, коли він м'яв кожу, так він так розсердився на мене, що взяв ту волову кожу й роздер її руками.

Почувши про те, князь дуже зрадів і послав по нього. І привели молодого кожум'яку до князя, і князь оповів йому все. Той відповів:

— Князю! Не знаю, чи зможу я поборотися з печенігом. Випробуй мене: чи нема у вас великого і сильного бика?

Бика знайшли, великого і сильного, роздратували його розпеченим у вогні залізом і випустили геть. Бик побіг повз людей, а хлопець схопив його рукою за бік і вирвав кожу з м'ясом, скільки захопила рука. І сказав йому Володимир:

— Можеш боротися з печенігом.

На ранок знов прийшли печеніги і стали викликати:

— Де ж ваш муж? Наш ось уже готовий!

Печеніги виставили свого мужа: він був страшенно великий і лютий лицем.

Тоді виступив отрок Володимира. Побачивши його, печеніг засміявся, бо той був зростом і тілом середній.

І от розміряли місце між двома полками й пустили один проти одного борців. Вони зчепилися й міцно стисли один одного, і здушив отрок руками печеніга до смерті. І вдарив ним об землю.

Скрикнувши, печеніги побігли, і гналися за ними руські, сікли їх і прогнали геть.

Володимир вельми зрадів і заклав місто біля того броду, назвавши його Переяславом, бо тут переяв, тобто перейняв, славу у печенігів той кожум'яка-отрок.

Зробив його Володимир великим мужем і його батька теж.

З перемогою і великою славою повернувся князь у Київ.