Расставьте знаки препенания Глибокої грудневої ночі зоряної й холодної, Олеся стояла на подвір'ї й дивилася на мерехтіння Стожарів. Усі домашні давно спали, і тільки вона не могла заснути. Молода жінка вже давно позбулася марновірного страху перед пітьмою. Її не турбував холод, хоча вона стояла лише в одній сорочці поверх якої накинула кожушок. «Господи чому я не втекла з ним? Чому я так бездумно знехтувала щастям в угоду совісті? Господи Боже, якщо Твоя ласка вибач мені мої гріхи та поверни мені радість у життя ла Олеся квапливо витираючи сльози що рясно котилися по щоках. І так само квапливо пішла в хату низенько нахиливши голову. У цей же самий час за сотні миль від Черкас у Ніжині Лесь теж не спав. А стояв біля розчахнутого вікна своєї спальні. І так само як і Олеся із сумом дивився на Стожари згадуючи той далекий щасливий день коли віднайшов свою зіроньку/долю. «Отче на все Твоя воля, але благаю Тебе поверни мені Олесю!» - заплющивши оч в Лесь. І зачинив вікно

дико64    3   13.05.2020 10:18    4