Поставити роздилови знаки в тексте Він стояв посеред хати. На відкритому обличчі — усмішка ніяковості а в очах — біль. Марія стрельнула поглядом на руку: правиця якою тримався за плече закривавленна. Жінка кинулась допомагати. Переховувала Марія молодого партизана од стороннього ока вдень у тісній хатині, а на ніч палила в лежанці солому щоб тепліше було спати. …Радість визволення була нестримною. Люди бігли назустріч першим червоноармійцям. До однієї радості добавилась Марії й друга. Під вечір, як із-під землі став на порозі Грицько. У новій військовій формі, підтягнутий, при чині (Марія нічого в тому не розуміла) а в руках — речовий мішок. У ту ніч заснули піздно всі, навіть діти. А вранці названа мати провела сина за околицю села. Розпрощались. Він пішов а вона ще довго стояла біля одинокої дички, сумно дивилася йому вслід і, витираючи краєчком хустини рясні сльози, шепотіла, як заклинання: Щасти тобі, сину! Щасти тобі... (За К. Повельком.

efrdariya14    3   28.04.2021 12:39    0