Поки почало світати, козаки були вже далеко за Очаковом.З моря вставала рожева зоря, розмальовуючи його безкраю нь привабливими кольорами, немов стелячи перед козацькими чайками рожевий килим. Згодом золоте сонце, не виникнувши ще з моря, послало свій промінь під небо на білі хмарки й затопило їх рожевим кольором із золотими розводами. Весело глянули ті хмарки в блакитне море, як у люстро, і не можна було пізнати тепер, де море, а де небо. Нарешті з морської пелени з’явилося й саме сонечко. З півночі дихнув вітерець і, понадимавши на чайках вітрила, погнав їх туди, куди направляли керманичі, — на схід сонця.Щодалі хвиля більшала, проте козаки були байдужі до неї: не первина їм у море ходити. Вони запалили люльки та завели пісні про Сагайдачного.Отаманський байдак ішов посередині, а на ньому з прапорів було нап’ято гасло, щоб усі чайки купи трималися, щоб передні не відпливали далеко та не кидали задніх, бо під час походів траплялося таке лихо, що розбурхане море порозкидає козацькі чайки так, що потім отаман і не збере всіх. От і горнулися тепер усі чайки до отаманської, мов діти до матері.
Знайти та підкреслети відокремленні члени речення до їхньої синтаксичної ролі, будь ласка, через годину треба здати