Перепишіть складні речення і підкресліть їх граматичні основи. Визначте види зв’язку між реченнями, намалюйте схеми.
1. Не русалонька блукає: то дівчина ходить, й сама не зна (бо причинна), що такеє робить.
2. Не так серце любить, щоб з ким поділиться, не так воно хоче, як Бог нам дає: воно жить не хоче, не хоче журиться.
3. Кличе мати вечеряти, а донька не чує; де жартує з москаликом, там і заночує.
4. Нехай собі тії люде що хотять говорять: вона любить, то й не чує, що вкралося горе. 5. А жіночки лихо дзвонять, матері глузують, що москалі вертаються та в неї ночують…
6. Встає хмара з-за Лиману, а другая з поля; зажурилась Україна – така її доля!
7. Над річкою, в чистім полі, могила чорніє; де кров текла козацькая, трава зеленіє.
8. А хто грає, того знають і дякують люде: він їм тугу розганяє, хоть сам світом нудить. 9. Любилася, кохалася, а серденько мліло: воно чуло недоленьку, а сказать не вміло.
10. Хочеться дивитись, як сонечко сяє, хочеться послухать, як море заграє, як пташка щебече, байрак гомонить або чорнобрива в гаю заспіває…
11. А ти не заплачеш, а ти не побачиш – як ворон клює тії карі очі, ті очі козачі,що ти цілувала, серденько моє.
12. Базари, де військо, як море червоне, перед бунчуками, бувало, горить, а ясновельможний на воронім коні блисне булавою – море закипить.