Перепишіть, розставляючи потрібні розділові знаки при прямій мові. пам’ятаю, казала моя мати цей світ як маків цвіт. зранку цвіте до вечора опаде! (о. довженко). 2. все, все ми віддаємо тобі, батьківщино промовив він раптом якимось дивним голосом ні до кого все! навіть наші серця (о. гончар). 3. життя в неволі нічого не варте відказав максим краще смерть! (і. франка). 4. роби добро мені казала мати і чисту совість не віддай за шмати! (д. павличко). 5. ніщо так не красить людину, як натхнення подумала ярослава (о. гончар). 6. я подумав тоді тіні коротшають так само непомітно, як і людське життя (гр. тютюнник). 7. чому звеліти власним почуттям лишіться! не дозволено людині? (м. рильський). 8. яке то щастя дано людині заговорив знову блаженко, заворожений картиною неосяжного світлого простору отакий сві скільком би а що з не вміє вона його спожити! (о. гончар).

Пам’ятаю, казала моя мати: «Цей світ, як маків цвіт. Зранку цвіте, до вечора опаде!» (О. Довженко). 2. «Все, все ми віддаємо тобі, Батьківщино! - промовив він раптом якимось дивним голосом  ні до кого.  - Все! Навіть наші серця» (О. Гончар). 3. «Життя в неволі нічого не варте, - відказав Максим, - краще смерть!» (І. Франка). 4. «Роби добро, -  мені казала мати, - і чисту совість не віддай за шмати!» (Д. Павличко). 5. «Ніщо так не красить людину, як натхнення,» - подумала Ярослава (О. Гончар). 6. Я подумав тоді: «Тіні коротшають так само непомітно, як і людське життя» (Гр. Тютюнник). 7. «Чому звеліти власним почуттям:  Лишіться! - не дозволено людині?» (М. Рильський). 8. «Яке то щастя дано людині! - заговорив знову Блаженко, заворожений картиною неосяжного світлого простору. - Отакий світ!.. Скільком би вистачило!.. А що з того?.. Не вміє вона його спожити!» (О. Гончар).